Замок Річарда Київ

Замок Річарда Київ

Київ – місто древнє, повне легенд і романтичних історій. Стоїть він на семи пагорбах як Рим, як Прага. Кожен з його пагорбів має свою історію. За часів Давньої Русі на одному з пагорбів стояли укріплення, де служили молоді воїни княжої дружини. Пагорб той звався Дитинець. А з сусіднього пагорба могли тільки лише їх бачити матері і наречені, тільки звідти знак який подати, а пагорб той звали Зітханицею. Час йшов, місто змінювалося. Зникли зміцнення на Дитинці, на сусідньому ж пагорбі з’явилися.

Виріс там справжній замок з турнірним полем, закритими садами, гвинтовими сходами. Замок Річарда Левове Серце був побудований на самому початку 20-го століття в неоготичному стилі. Він витриманий у середньовічному дусі, строгий і таємничий. Замком Річарда Левове Серце назвав цей ансамбль письменник Віктор Некрасов. Назва прижилася, стала народною.

З замком пов’язано безліч загадок, в принципі без сумнівів й весь Київ можна назвати містом таємниць і загадок. Почнемо з того, що архітектор цієї будови невідомий. Ні в одному архіві не вдалося дослідникам знайти його ім’я. Відомо, що подібну конструкцію академік Марфельд планував звести в Санкт-Петербурзі, але той проект не був здійснений. Можливо, що його перенесли до Києва. Зате відомо, що замовником замку став промисловець з Києва, який мріяв бути почесним громадянином міста, Дмитро Орлов.

Поки йшло будівництво він пережив розорення, встав на ноги знову, але до кінця будівництва так і не дожив. Після загибелі Дмитра справу його очолила дружина – Лідія Леонідівна. Вона впоралася із завданням дуже успішно, прекрасно замінила чоловіка, довела будівництво до кінця, але будинок відразу ж продала, щоб покрити всі борги. Першим володів замком князь Урусов. Є легенда, що він програв його настоятелю Андріївської церкви в карти, але скоро відіграв назад.

Дуже скоро після будівлі замок придбав погану славу будівлі з привидами. У вітряну погоду він наповнювався моторошним виттям, скрипом і іншими потойбічними звуками. Справа звичайна – мабуть будівельники заклали в димоходи й вентиляцію пляшки, яєчну шкаралупу і т.д.

Будинок приносив одні збитки – мешканці після таких концертів моментально з’їжджали. Єдиним, хто міг там жити виявилися творчі люди, для них завивання навпаки сприяли пориву. Там селилися молоді художники, учні Рєпіна, там жив і створював свою славнозвісну бібліотеку професор Київської духовної академії Степан Голубєв. До речі вона зникла, і таємниця бібліотеки теж відноситься до загадок замку.

Зараз замок все так само стоїть на Андріївському узвозі. Його реставрують, вже ніщо не виє в його димоходах, але таємниці та легенди ятрять душі дослідників.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *