село Буша, парк скульптур, капище, Гайдамацький Яр

На карті України є ще одне цікаве місце, ландшафт якого різко відрізняється від, навколишньої, рівнинної місцевості. Такий перепад місцевості є причиною того, що сюди приїжджають багато туристів на уїк-енди, та й просто відпочити.

Хоч від Вінниці до села Буша всього години три їзди на автомобілі, багато жителів цього обласного центру досі не підозрюють, який скарб причаївся у них під боком. Що вже говорити про інших жителів України та іноземних туристів … Шукачі пригод і незвичайних містечок тим часом давно відводять душу саме тут. Розташувалося на кордоні з Молдавією, в 20 кілометрах від Ямполя, село на перший погляд зовсім не відрізняється від сотні інших, безперечно, дуже мальовничих, але в той же час зовсім типових подільських сіл.

Своїх гостей Буша зустріне найбільшим в Європі музеєм історичних скульптур , що стоять просто під відкритим небом.. Майже двадцять років поспіль, у серпні, з різних країн сюди з’їжджаються каменотеси на скульптурний фестиваль «Подільський оберіг». Просто тут вони цілий місяць творять нові статуї. Треба зазначити, що тут досить багато гарних і цікавих робіт, що заслуговують вагу навіть найбільш вимогливих туристів і любителів прекрасного. Перважнає тематика релігійна та козаччина.

ле все ж головною визначною пам’яткою і загадкою цього села є унікальний барельєф, що висічено на стіні храму. Цю пам’ятку було відкрито у 1824 році, одним місцевим шляхтичем. Про що він і залишив відповідний напис біля поверхні рельєфу. А вже у 1883 році почалося досить активне дослідження цього стародавнього храму професором В.Антоновичем. Саме він і ознайомив усе наукове співтовариство із цією стародавньою пам’яткою.

На рельєфі зображена людина, що приклонила на коліна перед деревом. На гілочках дерева зображено півня. А поза спиною людини видніється олень. З самого верху сюжету є рамка де збереглися фрагменти старовинних написів. Мабуть автор намагався пояснити, що саме символізували ці зображення.

Швидше за все, ця територія використовувалася для жертвоприношень древнім богам. Напроти рельєфу у скелі видовбана ніша, сюди стародавні люди приносили їжу й питво, як дар богам. Понад сто років дослідники так і не дійшли єдиної думки щодо часу виникнення цього древнього капища, сенсі рельєфу й його застосування древніми людьми. Це справді містичне місце. Там не хочеться базікати, думати про якісь свої питання або проблеми. Там просто хочеться насолоджуватися навколишньою природою і дивитися на камені, що таять досі нерозгадану таємницю. Варто лише раз поглянути на цей дивовижний об’єкт, щоб усвідомити його унікальність

У другій половині 16 століття у Буші розпочалося будівництво великого замку. Замок ставили на території мису, що утворився між двома місцевими річками – Мурафа та Бушанка. Інженер й дослідник із франції Гійом де Боплан, що лишив у світовій історії величезну кількість записів з життя українців, писав, що замок в Буші мав шість веж, ів кожній з них був власний пороховий льох. Вежі сполучалися низкою підземних проходів. Висота ж замку над річкою Мурафою сягала 30 метрів. До тепер збереглася 2-ярусна кам’яна вежа, що закінчувалася шатром й підвалом.

Ворота фортеці розташовувалися у північній стіні між двох сторожових веж. Стіни й башти були відмінно пристосовані до ведення боїв з використанням вогнепальної зброї. Фортецю в Буші порівнювали із замками у Кам’янець-Подільському. У 17 столітті Буша вже була містом. За даними на 1629 рік тут мешкало понад 2тисячі жителів. Місто проіснувало лише до 1654 року, бо його взяли в облогу поляки. Їм вдалося здолати більшу частину козаків . Коли ж ворог упритул підійшов до фортеці, дружина загиблого козацького сотника запалила пороховий льох та підірвала замок. Від вибуху вона загинула , знищивши й багато польських нападників. Цей день й був останнім в існування Буші як міста.

Ще одним дивовижним місцем поблизу села Буша є також і Гайдамацький яр, що має площу 96 га.

Між селищами Гомулівка і Буша, протікає невелика річка Бушинка. Земні породи в тих місцях складаються, в основному, з піщанику, водний потік, за багато століть роботи, зміг, буквально, випиляти з пухкої породи цілий каньйон. Ще прийшли на допомогу воді сонце і степові вітри й додали свою лепту у творчий процес.

І тепер цей каньйон, що носить назву “Гайдамацький Яр” являє собою комплекс феєричних фігур з піщаника – якийсь “сад з булижників”. Природа буває дуже химерної у своїй творчості. Тому тут можна зустріти фігури самих різних, фантастичних форм. Наприклад, величезний чізбургер, є камені, що нагадують величезні млинці, є капелюшки пластинчастих грибів, стовпи та колони. І все це приховано під покровом лісу. Залишається додати, що гайдамаками називали учасників народного повстання на Правобережній Україні проти польських загарбників. Це місце було одним з таборів народних месників.

Тому сюди приїжджають люди в будь-який час року, особливо, в теплий. Місцеві жителі всіляко намагаються популяризувати це дивовижне місце.

Поїздка в Бушу дарує гостям цього села повний набір вражень й повноцінний відпочинок. Враження забезпечують незвичайні історичні об’єкти, що знаходяться на його території, а також шокуючі факти і легенди, пов’язані з ними. І поки туристи з роззявленим ротом оглядають тутешні пам’ятки, прекрасна природа Вінниччини сприяє їх відпочинку та оздоровленню.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *