Ручаївка. Музей німецьких колоністів

Ручаївка. Музей німецьких колоністів

Село Ручаївка було засновано як німецька колонія Шенгорст в другій половині 19 століття. Тут було кілька сотень чоловік населення (тільки німці-меноніти), школа, молитовний будинок, магазин. Край німецькій присутності тут був покладений під час Другої Світової війни. Німецька армія, йдучи під натиском радянських військ, забрала цивільних своїх співвітчизників з собою до Німеччини. Комендант району поставив місцевих жителів перед фактом, що в такий-то день на такий-то станції чекатиме залізничний вогон. Люди їхали, залишивши будинки і господарство, маючи можливість взяти з собою тільки мінімальний набір речей.Ті, що залишилися, з приходом Радянської влади у примусовому порядку «виїхали» в Казахстан.

Зараз в Ручаївці-Шенгорст живе лише один німець – Віктор Дік. Та й то, народився він вже не тут, а в сибірському місті Ангарськ. Нащадок тих самих німецьких колоністів Віктор Дік організував у селі музей, де розповідає про історію своєї родини і свого народу під час екскурсії по будинку

Його батько на момент початку війни навчався в льотному училищі, під окупацію не потрапив і воював у Червоній Армії до 1943 року, поки його не заслали на спецпоселення в селище Ангарськ. При цьому позбавили звання і бойових нагород, а також забрали документи, обмеживши простір пересування лише самим Ангарським і сусіднім селищем. Реабілітували його разом з іншими німцями лише в 1955 році за наполяганням Аденауера і дозволили повернутися в Україну, до Дніпропетровська.

Сама ж колонія Шенгорст після війни була заселена поляками із Західної України (по дві сім’ї на будинок). Правда, вони тут не затрималися і врешті-решт емігрували до Польщі.Свій родовий будинок Віктор Дік і його ще живий на той момент батько змогли викупити лише після розвалу СРСР. Кожна з половин будівлі обійшлася їм в 4 тисячі доларів. Правда, з грошима допомогли закордонні родичі, покинувши ці місця в 1943 році. Зараз вони живуть в Канаді, куди переїхали з Уругваю. Згідно з домовленостями Потсдамської Конференції, післявоєнна Німеччина не мала права забрати до себе колишніх громадян СРСР, навіть якщо ті були німецької національності. Так що Союзники депортували таких емігрантів назад в Країну Рад. Деяким вдавалося уникнути цієї долі – їх приймав Уругвай, який не був на той момент в ООН. В Уругваї, до речі, досі є колонії німців-менонітів. Одна з них навіть називається Нова Хортиця.

Музей працює шість днів на тиждень (крім понеділка) з 9.00 до 18.00.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *