Олеський замок

Олеський замок, розташований на території сучасної Львівської області, був побудований в 1327 році. Це унікальний пам’ятник ранньосередньовічної архітектури. Колись він був зруйнований практично вщент, але пізніше відновлений і тепер входить до складу Львівської галереї мистецтв. За фортифікаційну споруду кілька століть воювали литовці і поляки. Він знаходився в дуже зручному для оборони місці, його оточували частокіл і рів з водою. А той факт, що замок стояв на височині, взагалі робив його неприступним. Тут же народився майбутній король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський.

Будівництво замку, як укріпленого поселення, тривало кілька століть, починаючи з 15-го і закінчуючи 19-м століттям. Справжнє диво Олеського замку це 42-метровий колодязь, на внутрішніх стінах якого, за переказами зображений диявол. Але хто і навіщо це міг би зробити, тепер уже нікому невідомо. Внаслідок землетрусу 1838 року колодязь виявився засипаним.

Про замок ходять легенди, як і про будь-яку древню будову. Місцеві жителі стверджують, що іноді бачать примари молодих юнака та дівчини, які шукають один одного. За легендою, в 1615 році дочка власника замку і син гетьмана Речі Посполитої вбили себе через те, що батько дівчини не погодився на їхнє весілля.

А іноді в околицях бачать неупокоєнний дух монаха-капуцина на ім’я Ян Каспер. Його чи то замурували живцем в стіні за відвідування борделів, чи то він сам утопився в найближчому болоті, сподіваючись позбавитися від якоїсь хвороби.

Сучасний замок почав своє нове життя в 1961 році. Саме тоді почалися роботи по реставрації, які тривали близько восьми років. Зараз у замку зберігаються і виставляються різні експонати музеїв України та світу: меблі, портрети, скульптури, ікони, бюсти королів, гобелени ручної роботи, домашнє начиння. Був відновлений і прекрасний парк з алеями та скульптурами.

В Олеському замку кілька разів проходили зйомки художніх фільмів, найвідомішим з яких можна назвати історичний «Вогнем і мечем».

У 1728 році замок в Олеську був отриманий в якості спадщини польським воєводою Северином Жевуським, який відразу ж зайнявся облаштуванням замкового комплексу, а також будівництвом монастиря для капуцинів. Будівництво закінчилися в 1737 році. Архітектором став майстер на ім’я Мартін Добравський з Поділля, який згодом залишився жити разом з монахами. Від решти барокових монастирів цей відрізняється аскетичним оздобленням.

Аж до 1785 року чернці жили в ньому, накопичуючи цінні книги і релігійні скарби. Потім король Австрії наказав вигнати монахів з їх житла, привласнити австрійській короні всі багатства, а самі приміщення перетворити на військовий госпіталь. Багато прикрас і живопису були знищені. Бібліотека ж і зовсім зникла. По закінченні трьох років деякі приміщення були повернуті ченцям завдяки втручанню цісаря Йосифа Другого.

Монастир діяв з 1788 до 1939 року. Коли почалася Друга Світова війна всі більш-менш придатні приміщення вилучилися для потреб армії. Ось і в Олеському монастирі в різний час були організовані єврейські гетто, склади, табір військовополонених, майстерні, конюшні та сільхозучилище.

Відновлення стародавньої споруди почалося тільки в 80-х роках. Ним керували академік Б.Г.Возніцкій і архітектори І.Р. Могитич і А.М. Шуляр.

Зараз в Олеському монастирі капуцинів зберігаються фонди Львівської галереї мистецтв, а сама будівля розташована на території музею-заповідника «Олеський замок». Для відвідин туристами відкритий тільки сам замок, монастирські будівлі, на жаль, недоступні.







admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *