місто Глухів

місто Глухів


Глухів – місто обласного підпорядкування у Сумській області. Розташований Глухів на березі р. Есмань.
Перша письмова згадка про стародавнє місто зустрічаємо в Іпатіївському літописі за 1152 рік, проте дані археологічних розкопок і непрямі письмові джерела дають можливість припустити, що місто Глухів існував вже в X ст., зокрема в 992 році, коли була створена Чернігівська єпархія.
Першими поселенцями в цих місцях були сіверяни, що в VI – VII ст. заснували тут Глухівське городище.
Глухів може похвалитися дійсно цікавою історією. У складі Київської Русі місту відводилася важлива роль у захисті земель від нальотів кочівників: він служив форпостом на східному кордоні держави. У період політичної роздробленості Глухів був центром окремого удільного князівства.
В середині XIV ст. на землі Чернігово-Сіверського князівства, у складі якого тоді перебував Глухів, прийшла епідемія чуми, яка призвела до спустошення міста.
Відродження Глухова пов’язане з приходом на українські землі властей Речі Посполитої. Починаючи з першої половини XVI ст. в місті проводяться роботи з його укріплення. На стародавньому городищі з’являються бастіони, і різні фортифікаційні укріплення. В цей час місто отримує Магдебурзьке право. Польська влада всіляко прагнула до збільшення як чисельності населення міста, так і рівня його економічного розвитку. Глухів навіть був на якийсь час перейменований в «Новий Острог».
Найбільш важливою віхою в історії Глухова можна вважати період з 1708 по 1763 рік, коли місто служило столицею українських гетьманів. Після відомого всім відомого повстання гетьманом Іваном Мазепою гетьманська столиця Батурин була зруйнована російськими військами. У 1708 році резиденція гетьманів перенесена до Глухова. Саме тут гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Скоропадського. Пізніше в Глухові розміщувалися резиденції гетьманів Данила Апостола й Кирила Розумовського.
На честь святкової церемонії призначення К. Розумовського гетьманом в Глухові проведено роботи з реконструкції під керівництвом архітекторів І. Мергасова і А. Квасова. Пізніше тут побудовано новий гетьманський палац. Саме з цими зодчими пов’язано і будівництво в Глухові Спасо-Преображенської і Воскресенської церков, що збереглися до наших днів.
Період правління гетьмана К. Розумовського став для Глухова епохою значного культурного розвитку. В цей час тут працювала найвідоміша і найпрестижніша у Російській імперії школа вокалу, яка готувала придворних співаків. Серед випускників школи були Д. Бортнянський і М. Березовський, українські музиканти, що вважаються засновниками російського хорового співу.
У цей період була значно розширена й укріплена Глухівська фортеця. Київські та Московські ворота фортеці грали роль своєрідних контрольних пунктів на шляху із Києва до Москви.
З 1722 року, після тимчасової ліквідації інституту гетьманства, в Глухові функціонує орган, що виконує функції українського уряду – Малоросійська колегія. Після остаточної ліквідації гетьманства Катериною II в 1764 році перед Малоросійської колегією була поставлена задача поступового скорочення громадських прав і вольностей, що з успіхом реалізовував її президент Петро Рум’янцев-Задунайський.
У 1782 році на українських землях скасовано адміністративний поділ на полки і сотні, внаслідок чого Глухів стає повітовим містом, а з 20-х рр. XX ст. – Районним центром.
До наших днів в Глухові зберігся ряд старовинних культових споруд. Найбільш відомі з них – церква св. Миколая (1695), Спасо-Преображенський храм (1765), знаходяться на території історичного центру Глухова, а також Вознесенська церква з дзвіницею (1767р.), Розташовані в північній частині міста посеред Вознесенського кладовища.
Серед культових споруд сучасного Глухова варто також відзначити Трьоханастасіївську церкву, побудовану в кінці XIX ст. за проектом петербурзького академіка А. Гунна. Завдяки яскраво вираженим рисам російсько-візантійського стилю церква дуже сильно нагадує ранні християнські храми. Фінансову підтримку будівництва храму надавали відомі меценати – родина Терещенків. Трьоханастасіївська церква є родовою усипальницею родини Терещенків.
Практично в самому центрі Глухова зустрічаємо ще один старовинний пам’ятник архітектури – зведену в XVIII ст. Тріумфальну арку. Побудована арка на земляному валу Глухівської фортеці XVI ст. з боку Києва, завдяки чому арка і отримала свою офіційну назву – Київські ворота Глухівської фортеці.
Є в Глухові і своя «Ейфелева вежа» – водонапірна башта, побудована в 20-х рр. XX ст. на найвищій точці міста. Будову висотою в 41 м видно з відстані більше 10 км, а сходи, що ведуть на оглядовий майданчик, дуже схожі з міфічними «сходами в небо». Водонапірна вежа у Глухові є гордістю міста, притягаючи сюди любителів помилуватися навколишньою місцевістю з висоти пташиного польоту.
Схожа стаття  c. Сковородинівка, Національний музей Сковороди
Василь Симойлов

Василь Симойлов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Adblock
detector