Любов до гроба... і після...

 

Любов до жінки може спонукати чоловіка на самі різні безумства - іноді милі і нешкідливі, а часом і зовсім жахливі. Едвард Лідскалнін, наприклад, створив для своєї коханої прекрасний Кораловий Замок, тоді як шалена пристрасть його сучасника Карла Танцлера знайшла вихід в моторошному і неоднозначному вчинку.

Німецький іммігрант Карл Танцлер, також відомий як граф Карл фон Козель, прибув зі своєю родиною в містечко Зефірхіллс, що в американському штаті Флорида, в 1926 році. Однак він незабаром покинув свою дружину і дітей заради роботи на острові Кі-Уест лікарем-радіологом в Американському морському госпіталі.


Там він познайомився з красивою молодою дівчиною на ім'я Марія Елена Мілагро де Хойос, яка була молодша за нього на 32 роки. Елен була хвора на туберкульоз і Танцлер часто відвідував її, докладаючи безуспішні спроби вилікувати її за допомогою рентген обладнання та інших методів. В один прекрасний день Танцлер зізнався дівчині в коханні, заявивши, що саме її він шукав все своє життя.


Ще будучи маленьким хлопчиком, Танцлер стверджував, що йому часто ввижався привид прародительки графині Ганни-Констанції фон Козель, померлої в 1765 році. Танцлер говорив, що графиня вказала йому образ його істинної любові - темноволосої жінки, в якій він нібито і впізнав Елен.

На жаль, Елен померла в 1931 році. Її похорон був щедро спонсорований Танцлером, який спорудив для неї цілий мавзолей, щоб мати можливість щовечора відвідувати місце її упокоєння і наспівувати її улюблені іспанські мелодії. Танцлер був упевнений, що Елен часто говорила з ним, умовляючи забрати її тіло з собою в будинок. Так він і вчинив в один з квітневих днів 1933 року. Зрозуміло, тіло Елен було далеко не в найкращому стані, тому Танцлер ґрунтовно зайнявся наданням йому найбільш "естетичного" вигляду. Використовуючи струни і деталі від вішалок, він з'єднав їх з кістками, вставив в очниці скляні кульки, змайстрував перуку із залишків її волосся, замінив зотлілі шкірні покрови сумішшю гіпсу і шовку, просоченого воском. Для підтримки форми тіла, він набив його тканиною, а сам труп нарядив в плаття, панчохи і рукавички, доповнивши все макіяжем. Щоб позбутися запаху розкладання, він регулярно омивав кохану духами.

Танцлер тихо-мирно жив з трупом коханої протягом семи років, щоночі вкладаючись поруч з нею спати. І невідомо доки б це протиприродне співжиття тривало, якби сестра Елен не почула чутки про буквально існуючий "кістяк у шафі" збожеволілого від любові доктора. І дійсно, незабаром про істинне місцезнаходження тіла Елен стало відомо громадськості. Труп був вилучений, обстежений, і нібито мало страждань випало на долю останків Елен, був ще і виставлений на загальний огляд на протязі трьох днів. За цей час на неї встигли подивитися більше шести тисяч жителів Флориди. Зрештою, багатостраждальний прах упокоївся в безіменній могилі.
А в 1972 році доктор, який брав участь у розтині, явив громадськості про ще більш шокуюче відкриття - в промежину тіла була вставлена трубка, за допомогою якої Танцлер нібито вступав з тілом в інтимний контакт. Однак цей факт не був порушений при звинуваченні некрофила, якого засудили лише за осквернення могили Елен.
Важко повірити, проте безліч людей в той час жаліли Танцлера, кажучи, що він просто "ексцентричний романтик". Може, вони не знали всіх подробиць ...
Незабаром після арешту Танцлер був звільнений за терміном давності, тобто закінчився термін, за яким його могли покарати за скоєння цього злочину. Тому Танцлер з чистою совістю знову оселився в Зефірхіллсе, де прожив решту свого життя, продаючи фотокартки із зображенням ще живої Елен, лякаючи туристів своїми одкровеннями і демонструючи посмертну воскову маску своєї коханої. Нарешті, в 1952 році доля змилостивилася над горе-закоханим і Танцлер пішов з життя. Єдиним свідком кончини і розрадою його смертної години була повнорозмірна жіноча фігура з посмертною маскою Елен.

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: