Кудринецький замок в селі Кудринці

Кудринецький замок в селі Кудринці

Тернопільська область, Борщівський район , с. Кудринці

Місце для спорудження укріплення було вибрано на скелястій височині, що має форму мису. У народі це підвищення отримало назву «Стрілка», ймовірно, за свою стрімку і гостру форму. У його підніжжя, зі східного боку, протікає річка Збруч.

1518 рік. Село Кудринці знаходиться у володінні роду Гербуртів герба Павенжа. Завдяки старанням Фредеріка Гербурта (1470 – 1519), Кудринці отримали Магдебурзьке право. Хоча нічого не відомо про існування в Кудринцях укріплень в той період, однак найчастіше в містах, які домоглися самоврядування, активізувалися процеси побудови оборонних споруд. Можливо вже в цей період на горі, що піднімається над Кудринцями, був зведений перший форпост. Адже неподалік від міста пролягав сумнозвісний Волоський шлях, який в 16 – 17 століттях активно використовували татари для своїх набігів на території Речі Посполитої.

На початку 17 століття (за деякими даними в 1615 році), для контролю навколишніх територій, на звуженому краю скелястого гірського мису російським воєводою Миколою Гербуртом був побудований замок, який займав гарне стратегічне положення. З трьох сторін замок мав потужний природний захист, утворений крутими схилами скелі. Східна стіна замку була прикрита не тільки крутими гірськими схилами, а й водами Збруча. З північного боку, зверненого до плоскогір’я, у замку не було серйозного природного захисту, і тому тут був споруджений сухий рів, що загороджував підступи до укріплень, а також вал.

Північний сегмент укріплень був основним вузлом оборони, в разі облоги чи штурму саме ця ділянка замку могла потрапити під основний удар атакуючих.

Замкові укріплення були побудовані з пісковика. У плані замок мав форму неправильного чотирикутника. Його форма була багато в чому продиктована конфігурацією краю плато, що звужується у вигляді клина. Тому з напільної північної (широкої) сторони плато стіни замку мають велику довжину, ніж стіни з південної (вужчою) сторони. На 3-х кутах замку були побудовані вежі, 2 з них були звернені в бік плоскогір’я (найбільш вразлива сторона укріплень). Всі вежі були максимально пристосовані для ведення фронтального вогню, а так само для обстрілу підніжжя замкових стін.

Перекриття між ярусами веж були дерев’яними, вони спиралися на балки, які йшли в товщу стін. До внутрішньої сторони замкових стін і веж були прибудовані дерев’яні бойові галереї.

Вежа № 1 перебувала на стику північної та східної стін. У цій вежі була влаштована арка воріт по осі північ-південь. Ворота виходили на плоскогір’я. З двох сторін від арки воріт в товщі стіни були врізані бійниці.

Вежа №2 перебувала на стику північної та західної стін. 6-гранна, 3-ярусна. П’ять із шести граней вежі на кожному з ярусів мали по одній бійниці. Вінчає вежу карниз, поверх якого, ймовірно, було встановлено шатровий дах.

Вежа № 3 перебувала на стику західної і південної стіни. 5-гранна, 3-ярусна. Виконана приблизно за такою ж схемою, що і вежа №2. З південного боку замку знаходилися другі замкові ворота, арку яких вирізали в товщі стіни. Уздовж східної стіни замку було побудовано житлове приміщення.

1648 рік. В ході Визвольної війни Богдана Хмельницького замок був захоплений козацькими військами, очолюваними Максимом Кривоносом. 1672 рік. В ході Польсько-турецької війни (1672 – 1676) замок був захоплений турецькими військами (ймовірно, турки займали його двічі, в 1672 і в 1675). Під їх владою зміцнення знаходилося до 1683 року, коли поляки почали витісняти війська Османської імперії з подільських земель.

Кінець 17 століття. Кудринці знову перейшли під владу Речі Посполитої. Можна припустити, що в кінці 17 – початку 18 століття замок втратив своє оборонне значення. З початку 18 століття набіги татар на межі Речі Посполитої припинилися, і вже не було потреби підтримувати форпост в стані повної бойової готовності. З цього моменту, ймовірно, замок починають використовувати виключно для житлових потреб.

Початок 18 століття. Замок знаходиться у володінні шляхтичів з роду Гуменецьких. У цей період в замку проводяться ремонтно-відновлювальні роботи. При Гуменецьких замкове житлове приміщення біля східної стіни складалося з 6 кімнат. Після Гуменецьких замок переходить роду Козібродських. За нових власників стіни замкового палацу були прикрашені картинами, а кімнати – старовинними меблями. Деякі експонати колекції Кудринецького замку нині можна побачити в експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

1772 рік. Після поділу Речі Посполитої по річці Збруч пройшов кордон між Росією і Австро-Угорщиною. Село, яке лежить на 2 берегах річки, виявилося розділене між двома державами. Замок виявився на австрійській стороні. 1779 – 1782 роки. Австрійськими військовими картографами була складена так звана «Карта Міга», на якій, серед інших населених пунктів, були відображені і Кудринці. Був відзначений на карті і Кудринецький замок.

19 – 20 століття. У якийсь момент замок був покинутий своїми власниками, після чого почався занепад форпосту. Спорожніла будова старіла і поступово руйнувалася.

Відносно недавно, в 1-ій половині 20 століття, південна вежа замку перебувала в досить непоганому стані, а східна стіна укріплень ще не була повністю зруйнована.

Після Другої Світової війни , височина, на якій стоїть замок, була сильно знівечена невеликим кар’єром, який вгризся в кінчик мису і залишив там глибоку виїмку. В результаті цього південний схил мису втратив свій цілісний і гармонійний вигляд.

Наші дні. Збереглися частково південна, західна і північна стіни (на неповну висоту); частина обсягу південної п’ятигранної вежі на висоту трьох ярусів. Північно-західна шестигранна вежа збереглася добре. Від надбрамної вежі залишилися фрагментарні руїни. Перекриття між ярусами башт не збереглися. Територія замку не забудована.

Існує інформація, яка вказує на те, що до недавнього часу в замку існував підземний хід, який починався в п’ятигранної вежі, однак зараз цей хід завалений камінням і землею.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *