Кінбурнська Коса

Згадки про Кінбурнську косу можна знайти в писемних джерелах античних часів. В XV столітті турки побудували на півострові фортецю Кілбурун, звідки і пішла нинішня географічна назва півострова і коси. Кінбурнська коса являє собою мис, завдовжки близько 40 і шириною менше 10 кілометрів. Кінбурнська коса розташована між прісним Дніпро-Бузьким лиманом і солоною Ягорлицькою затокою. Кінбурнська коса, площею більше 200 гектарів, входить до складу Чорноморського біосферного заповідника, а Ягорлицька затока із косами , островами і внутрішніми озерами відноситься до водно-болотних угіддь , що мають міжнародне значення.

Кінбурнська коса – улюблене місце відпочинку у вихідні та свята для жителів Миколаєва, Очакова та інших регіонів України.

Дістатися сюди можна на катері морем або на автомобілі всюдихідного типу. Зупиниться на Кінбурнській косі для відпочинку можна в місцевих базах відпочинку.

Кінбурнская коса – це тихе та віддалене від цивілізації місце, із природою, що збереглася у першозданному вигляді. Завдяки своєму розташуванню на Кінбурнській косі є свій досить неповторний мікроклімат. Із одного боку косу омиває морська вода, з іншого – прісна водами Дніпрова вода, суша вкрита буйною травою , сосновим й дубовим лісом. Завдяки великій кількості цілющих трав Кінбурнську косу прозвали аптекою під відкритим небом. На косі налічується більше 500 різновидів рослин, велика кількість із яких є цілющими. У сосновому лісі чимало грибів.

Одна з відомих пам’яток Кінбурнського півострова – Волижин ліс, який є залишком лісів стародавньої країни Гілеї. Давньогрецький історик Геродот писав, що Гілея існувала тут у V столітті до нашої ери. Тоді Кінбурнська Коса була вкрита густим лісом. Залишки реліктових лісів можна зустріти і зараз у вигляді ділянок з невеликими гаями дуба, берези, вільхи та осики, раскіданих серед піщаних просторів коси. Вода, спека, вологість, пекуче сонце сприяють швидкому розростанню дерев і трави в піщаних низинах. Такі місця густо заростають папороттю, болотними рослинами, дерева щільно обвиває виноград і хміль, утворюючи таємничі і містичні “саги”, як їх називають місцеві жителі.

Там темно, страшно, багнисто, все нагадує джунглі, повиті ліанами з повзаючими гадюками, вужами, павуками і т.п. Рідко хто з місцевих жителів заходить в саги.

В Волижиному лісі гніздяться багато видів рідких птахів, у тому числі сірий журавель, лебідь-шипун і орлан білохвостий – всього близько 300 видів. Більше 60 видів тварин занесені до Червоної Книги України. Кінбурн – одне з найулюбленіших місць проживання рожевих пеліканів, що обрисами нагадують птеродактилів, але дивно граціозних в польоті.

Ще однією визначною пам’яткою Кінбурнської коси ( на околиці села Покровка) є одне із найбільших у Європі місць, де зростають дикі орхідеї. Також на Кінбурні є чудові озера із лікувальними грязями. Купання у солоному озері, аплікації білою глиною і бруду допомагають при остреохондрозах. За висновками експертів, цілющий ефект від їх впливу на організм не поступиться лікувальним ефектам від процедур Мертвого моря.

Завдяки географічному розташуванню Кінбурнська коса завжди мала важливе значення. Деякі історики вважають, що в часи князя Святослава на острові Березань, що знаходиться неподалік, зупинялися торгові судна перед далекою дорогою по Чорному морю. Осторов мав і другі назви, грецьке – Борисфеніда, давньоруське – Білий Берег (Білобережжя). За часів Київської Русі тут була торгова факторія київських купців, проходив основний торговий шлях Київської Русі «з варяг ‘Вь Гр?кі». Торговий шлях пов’язував Прибалтику та скандинавські країни з південними районами Київської Русі та Візантійської імперією. В Візантію з Прибалтики та Скандинавії везли хліб, ремісничі вироби, срібло в монетах, хутра, мед, віск, бурштин, зброю. Зворотно – вина, прянощі, фрукти, дорогі тканини, ювелірні вироби.

Путь з Києва до Константинополя тривав 30-40 днів. Зупинялися суда в гирлі Дніпра на острові Березань чи на острові Хортиця на Дніпрі. Ще одна зупинка була на острові Зміїний біля дельти Дунаю.

З Кінбурнської косою пов’язано чимало красивих і незвичайних легенд.

Це історія про зухвалих амазонок й, про перемогу над ними Геракла.

У переказах можна знайти історію про грандіозну морську перемогу Ахілла, на честь якої він влаштував тут атлетичні ігри.

Легенди оповідають і про те, що на косі встарину височів великий храм богині землеробства й родючості Деметри.

Згідно ще одного переказу тут шумів листям священний гай богині Гекати – володарки Місяця, чаклунів і привидів. Ті, хто бачив саги на Кінбурні, цьому дійсно можуть повірити.

Найбільш інтригуюче повір’я: cкіфи вважали цю місцевість священною та сховали тут свії золоті скарби .

Є й більш достовірні факти. На Кінбурнській розташовані кілька соледобувних озер. Сьогодні місцеві жителі вживають йодисту сіль із цих озер у їжу, солять рибу. Деякі шматки ніжно-рожевої кристалічної солі виростають аж до 15 кг. Раніше сюди по сіль приїжджали чумаки.

Цікаві місця.

шпиль коси (стрілка) – місце зустрічи води Дніпро-Бузького лиману й Чорного моря;

Кінбурнські грязеві й солоні озера, велики поклади білої глини;

мілководдя Ягорлицької затоки,

козацький хрест, встановлений як згадка про першого кошового отамане Чорноморського козацтва Сидора Білого;

реліктові гаї – Волижин ліс,

таємнича Ковалевська сага;

урочище «Комендантське» з красивими дубовими гаями;

залишки турецької фортеці Кінбурн;

пам’ятник графу Олександру Суворову на місці розташування батареї (блок-форт), яка зіграла рішучу роль в розгромі турецького флоту.

Курорти біля Кінбурнської Коси

Рибаківка – 133 км по трасі;

Коблево – 132 км

Очаків – 116 км;

.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *