Качанівський заповідник

Качанівський заповідник

Одним з 7 національних чудес в Україні є історико-культурний заповідник, розташований у с. Качанівка Ічнянського району

У 1700 р. генеральним осавулом І. Ломиковським було створено хутірське господарство в Качанівці, яке протягом 72 років послідовно передавалося у власність графам Владиславичам, ніжинським грекам Болгарину і Мачеману, певчому імператорського двору Ф. Каченівському, секунд-майору М. Каченівському, кожен з яких розвивав це господарство до 1772 р.

Розквіт господарства і будівництво палацово-паркового комплексу почалося з переходом його у власність генерал-фельдмаршалу графу Румянцеву-Задунайському та його сину (36 років), сімейству Тарновських (89 років), мільйонеру-цукрозаводчику П.І. Харитоненку і його дочці (21 рік). Таким чином, загальна тривалість періоду розквіту садиби до 1918 р. склала 146 років.

Особливо з цього періоду виділяються роки розвитку ландшафтного парку та збору колекцій відомим колекціонером, меценатом і патріотом В.В. Тарновським молодшим. Три покоління Тарновських створили кращий не тільки в Україні, але і в Європі, парк, гармонійно поєднавши прекрасну українську природу з кращими зразками паркового мистецтва. Кришталево-чисті джерела, дзеркальна гладь ставків, романтичні містки, пагорби Вірності і Любові, запахи і різнобарв’я 80-ти порід акліматизованих в Україні екзотичних дерев і кущів зачаровують відвідувачів неповторною красою.

Колекції Тарновського- молодшого включали унікальні раритети, серед яких особисті речі І. Мазепи, шабля Б. Хмельницького, універсали українських гетьманів, портрети відомих козаків. 758 експонатів шевченківського розділу представляють безцінну колекцію для створення музею українознавства.

І. Рєпін, зацікавлений колекцією Тарновського-молодшого, замальовував в садибі козацькі реліквії для своєї картини про запорожців, поповнив колекцію садиби портретами її господарів і пезажними картинами. Серед інших відомих художників, гостювалих у Качанівській садибі, були В. Маковський і найулюбленіший учень К. Брюллова – В. Штернберг, який помер у 27 років від туберкульозу. Серед письменників можна назвати Н.В. Гоголя, якому встановлена в Качанівці меморіальна дошка, друга Шевченка Г.М. Честахівського та й сам Тарас Григорович неодноразово приїжджав в садибу, який особливо любив створювати поетичні образи під 400-річним дубом в Качанівському парку. На жаль, в 1956 р. дуб був убитий попаданням в нього блискавки, але в пам’ять про перебування в Качанівці великого поета встановлено бюст і відкрита меморіальна кімната.

Продаж садиби мільйонерові-цукрозаводчику диктувалася витратами Тарновського на придбання раритетів і численних експонатів колекцій, безперервний прийом гостей (в гостьовій книзі садиби налічується більше 600 записів відомих діячів мистецтва) і благодійність довели його до розорення. Новий власник вніс свою лепту в розвиток садиби – відремонтував і осучаснив вигляд палацу, побудував садові будівлі, що збереглися до наших днів, розширив парк.

На жаль, роки революції, громадянської та вітчизняної війн, націоналізації садиби і розміщення в ній по черзі губернського і окружного відділів наросвіти, лісгоспу, дитячого містечка, неврологічного курорту для колгоспників на 300 місць, госпіталю, курорту для офіцерів-інвалідів війни, госрибпитомника, тубсанаторію, колгоспу привели до руйнування, пограбування і занепаду палацово-паркового комплексу.

Протягом 7 років садиба, що лишилася без власників піддавалася грабежам і знищенню культурних цінностей, пам’яток мистецтва в парку, вирубці унікальних дерев. Занепад садиби тривав у період перебування в ній дитячого містечка, в якому розмістили 500 сиріт, що призвело до необхідності переобладнання багатьох приміщень. З необережності дітей був спалений пташник, при розбиранні якого знищено оранжерея. Діти зруйнували і осквернили місце родинного поховання колишніх власників садиби в підземній частині церкви.

Кожна передача комплексу іншим установам супроводжувалася новим переобладнанням його будов, що викликало подальше руйнування пам’яток архітектури й культури.

Лише в 1981 р. почалися відродження, оновлення і розквіт комплексу, коли було прийнято рішення ЦК КПУ і РМ УРСР про створення Качанівського заповідника. Цьому сприяла і правнучка Тарновського молодшого, що заснувала в Шотландії благодійний фонд і міжнародне товариство «Друзі Качанівки», мета якого надати допомогу заповіднику у відродженні культурної спадщини.

Відроджений національний заповідник нині з цікавістю відвідує безліч туристів. серед збережених і відреставрованих об’єктів найбільшою популярністю користуються пам’ятки:

2-поверховий палац у російському класичному стилі розміром 21х73 м з оглядовим майданчиком на куполі і 2-мя флігелями класичного і неокласичного стилю.

Кругла, 3-ярусна водонапірна вежа XIX століття діаметром 6 м, висотою зі шпилем 20 м.

Цегляні служби в стилі пізнього класицизму на парадному дворі першої половини XIX століття з дерев’яними мезонінами, портиками тосканського ордера і скульптурами левів і господарські споруди.

Парк на 2-х ярусах з доріжками протяжністю 60 км, на верхньому ярусі якого алеї з’єднують палац з церквою, сквером, партером і майданчиками, а на нижньому 560 га найбільшого в Європі пейзажного парку, створеного родом Тарновських.

8-гранний цегляний павільйон Глінки 1830 року романтичного стилю.

Хрестоподібна цегляна Георгіївська церква початку XIX століття в стилі класицизму. Романтичні руїни бутафорської фортеці.

Туристичні фірми пропонують туристам поєднати 4 екскурсінних маршрути по Качанівську заповіднику з розташованими неподалік Тростянецьким дендропарком, Сокиринським палацово-парковим комплексом і Густинським монастирем.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *