Густиня

Густиня
Густиня – невелике село в Прилуцькому районі Чернігівської області. Отримала місцевість таку назву від густих дубових лісів зростаючих в окрузі. Тут, в 1600 р, на землі князів Вишневецьких, був заснований Густинський Свято-Троїцький чоловічий монастир. ієросхимонах Іоасаф був засновником монастиря. Проживши кілька років у Києво-Печерській Лаврі, Іоасаф віддалився у задніпровську сторону для пошуку зручного місця, до заснування нового монастиря. Переглянувши різноманітні місцевості, свій погляд зупинив на острові «Густинь». Цей острів, оточений, відокремлений із усіх боків водою і покритий дрімучим густим лісом, й був найзручнішим місцем для чернечого монастирського житія. В 1614 році Іоасаф із своїми учнями поселився на острові і в самій густоті лісу спорудив невеличку дерев’яну церкву на честь Пресвятої Трійці.
У 1615 році власник цих земель Михайло Вишневецький дає Густинському монастирю грамоту на право володіння островом Густинь і прилеглих лісів, луків і ріллі.
З 1625 по 1675 роки Густинський монастир осягали біди. Кілька разів він горів і був заново відбудований. Гроші на відновлення монастиря давав і гетьман Іван Самойлович. Крім Самойловича інші гетьмани і козацькі старшини приносили в дар Густинському монастирю землі та села. Вже до середини XVIII століття багатством Густинський монастир лише поступався Києво-Печерській лаврі.
Архітектурний ансамбль Густинского монастиря формувався впродовж XVII – XVIII вв. і є унікальним архітектурним комплексом епохи бароко, який справив значний вплив на культурний розвиток Лівобережної України.
В Густинському монастирі було створено один із найвідоміших українських літописів – Густинський, що розповідає про події із часів заснування монастиря й до середини XVII ст. На території монастиря поховано генерал-губернатора Малоросії князя Миколу Григоровича Рєпніна.
У 1845 році Густинський монастир відвідав Т. Г. Шевченко. Тут же Шевченко зробив кілька акварельних замальовок.
На території монастиря того часу діяли 5 храмів: Воскресенський, Петропавлівський, Миколаївський, Варваринський, Свято-Троїцький собор. З історії відомо, що стоїть Троїцький собор на тілах трьох немовлят, яких під час одного із нападів на Україну, вороги вбили й покинули біля Густинського обителі. Поховали їх благочестиві християни у монастирі, прямо під вівтарем.
Густинський монастир процвітав до 1917 року, а потім був закритий. У монастирських приміщеннях була влаштована комуна для безпритульних. Саме тоді й почалося руйнування монастиря.
У 1940 році в стінах Густинського монастиря відкривають психіатричну лікарню.
Тепер тут відроджений жіночий монастир й реставровано основні споруди. Дивний монастир, споконвічна обитель, де поколіннями монахів і богомольців нескінченними молитвами і праведними почуттями, наче пласт за пластом, насичували стіни цього святого місця, і повітря тут переповнене енергією благодаття.
Сьогодні Густинський монастир – місце паломництва православних. Особливо багато відвідувачів в монастирі під час свята Святої Трійці.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *