Гриб підмолочник (молочай)
Гриб підмолочник (молочай) (Lactarius volemus (Fr.)
Цей гриб – підмолочник – не часто попадається в наших лісах. Літньо-осінній гриб, близький родич груздів, рижиків, вовнянок. Мешканець змішаних лісів, але в основному «нерозлучний друг» дуба і ліщини, з якими утворює грибокорень.
Капелюшок у нього 6-10 см у діаметрі, змолоду злегка опуклий або майже плоский чи майже плоский, потім неглибоко-воронкоподібний, з хвилястим і слабо загорнутим краєм, щільний, м’ясистий, бархатистий, буро-рудий або червонувато-бурий. Пластинки тонкі, часті, приросли до ніжки, кремові або кремово-жовті, при роздавлюванні буріючі. М’якіть білувато-жовтувата, щільна, прісна, що виділяє дуже рясний білий неїдкий молочний сік, який на повітрі швидко згущується, буріє до чорноти і стає клейким і тягучим, як гума, набуваючи запах тухлого оселедця.
Саме виділення великої кількості білійшого молочного соку зумовило назву гриба. Але ця властивість властива лише старим грибам, молоді подмолочники володіють хорошими смаковими якостями. За смаком гриб підмолочнік абсолютно не схожий на інші молочні гриби. Сік у нього приємний, солодкуватий, причому, з віком його смак не змінюється. Ніжка 8-10 см довжини і близько 1,5 см товщини, бархатиста, рівна, циліндрична або злегка роздута посередині, одного кольору із капелюшком чи світліша його.
Їстівний гриб, віднесений чомусь до четвертої категорії, тоді як він придатний як в свіжому вигляді (смаженим, вареним і печеним), так і для маринаду і засолення, причому, в молодому віці за смаковими якостями він не гірше, наприклад, сироїжок та валуїв. Зростає підмолочнік з середини липня до жовтня. Частіше зустрічається біля гнилих пнів, у моху.
Цікаво, що при приготуванні гриба підмолочника його не потрібно попередньо вимочувати. В їжу використовують тільки молоді гриби.