Дендропарк Софіївка

Дендропарк Софіївка
Дендропарк Софіївка розкинувся на території понад півтораста гектарів на околиці старовинного міста Умані Черкаської області. Пори року розфарбовують парк своїми, неповторними барвами. У кожну пору Софіївка виглядає незабутньо, а восени буйство фарб наповнює парк своєю пишністю. Вся рослинність одягається в різнокольорові вбрання, ніби прощаючись з теплом.
У 1796 році для насолоди молодої дружини могутній магнат Фелікс Потоцький розпочав будівництво парку. Він був названий на честь неї – красуні гречанки Софії. Керував будівництвом польський військовий інженер Людовик Метцель. Він розробив оригінальний художньо-архітектурний комплекс дендропарку в пейзажному стилі. Дуже вдало була обрана місцевість для будівництва – горбиста, порізана ярами, з великим нагромадженням гранітних брил по боках заболоченої річки.
Вражає майстерність будівельників. Адже найскладніші оздоблювальні роботи виконували народні майстри. Над будівництвом дендропарку Софіївка трудилося близько 800 кріпаків. А скільки з них загинуло, перетягуючи важкі брили з місця на місце, знає тільки “Камінь смерті”, що лежить біля берега Нижнього ставу! Природно дендропарк Софіївка не відразу придбав такий вигляд, який має сьогодні. Його пейзажні композиції поповнювалися і вдосконалилися з року в рік.
Як прекрасно гуляти мальовничими місцями заповідника. З входу уздовж дендропарку Софіївка тягнеться широка і тіниста алея. Звідси починається діброва Дубинка, де під густими шапками дерев навіть сонячним днем панують сутінки. Спочатку здається, що Головній алеї немає кінця, так спритно заховані її повороти. Але пройшовши ще трошки, перед нами розкривається зелена завіса і з’являється – павільйон Флори. Він вважається однією із кращих архітектурних споруд
парку.
В цьому місці пейзаж особливо гарний. Через просвіти колонади відкривається дивовижний вид на Нижній став. Посеред нього, вальяжно гріється на сонці величезна чавунна змія, що стала символом дендропарку Софіївка. З широкої пащі її б’є потужний фонтан. Струмінь його може досягати 20 метрів. На Нижньому ставку плавають білосніжні лебеді і качечки. З берега відкриваються інші не менш унікальні пам’ятки дендропарку Софіївка – Кавказька гірка, скеля Бельведер, де красується статуя Аполлона, бога сонця і мистецтва.
Пройшовши вздовж Тераси муз, перед нами відкривається нове диво – Великий каскад. По крутих кам’яних порогах з висоти 14,5 метра перекочуються пінисті води, малюючи внизу фантастичні картини. Каскад найкраще розглядати з залізного містка над ставком. На території обладнано багато лавок, на яких можна просто відпочити або насолодиться видами заповідника.
Наступна зупинка в Софіївці – джерело Гіппокрени. Його кристально чиста вода містить мінеральні солі і навіть у літній час залишається прохолодною. Далі рухаємося до Темпейської долини. У каскаду «Три сльози» цікавий величезний камінь, що нагадує сплячого лева, поряд з ним розташована Колона печалі. Все в парку Софіївка варте уваги, і здається, кожен камінь тут має свою історію.
Підійдіть до Левиного гроту. Тут завжди чути шум падаючої води, що нагадує віддалений гуркіт грому або ричання лева. Коли заходиш всередину, серце завмирає від тієї аури, яка тут витає. Потрібно три рази обійти величезну колону грота, загадавши бажання і кажуть, воно обов’язково має збутися.
У дендропарку Софіївка є підземна ріка Стікс. Це канал, облицьований гранітом й цеглою. Довжина каналу, майже 250 метрів. Денне світло потрапляє в підземну річку крізь маленькі отвори вгорі. Як же захоплююче проплисти на човнику через підземну річку Стікс! Там, човник входить у річку із Мертвого озера й випливає у Амстердамському шлюзі Верхнього ставу. Звідси відкривається чудова панорама на Острів кохання із Рожевим павільйоном.
Незабутні враження залишає вирубаний у греблі Верхнього ставу грот Венери-богині любові і краси. Він побудований у вигляді античного храму, прикрашеного мармуровою статуєю купальниці, яку покриває пелена води.
Про Софіївку ще багато чого можна говорити, але краще її побачити своїми очима.
Дендропарк Софіївка знаходиться в місті Умані Черкаської області. Розташований він 200 км від Києва. Їхати потрібно по Одеській трасі. Є два в’їзду в парк: з боку інституту садівництва і головного входу. Відмінність – економія часу і бензину на проїзд. Якщо їхати до головного входу в парк це займе більше часу, бо треба колесити по місту, а якщо заїжджати з боку інституту буде швидше.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *