Аурікулярія вуховидна (Іудине вухо)

Аурікулярія вуховидна (Іудине вухо)


Аурікулярія вуховидна (Іудине вухо)

(лат. Auricularia auricula-judae)

Реклама

Багатьом з нас напевно потрапляли на очі дивні явища, коли місцеві дерева обсипали дивовижні гриби, які дуже схожі на вухо людини. Такого екстравагантного вигляду гриби відомі з незапам’ятних часів. Іудине вухо, або Аурікулярія вуховидна, саме так іменується це диво природи. Гриб відомий з III століття нашої ери. У Японії цей гриб називають деревної медузою, в Китаї – деревними вухами. Деякі називають його чорним грибом.

В Китаї він називається му-ерр, що можна перекласти як «вухо дерева». У Стародавньому Китаї було відомо 5 різних видів. Їх збирали в дощові періоди і висушували. У Японії, Китаї та на Тайвані в наш час вирощують «іудине вухо» та інші споріднені йому види, наприклад. Auricularia polytricha на тонких стовбурах різних листяних дерев.

Реклама


У Німеччині «Бузиновий гриб» використовували протягом століть як лікарський засіб. Його накладали на запалені очі або робили з нього настій для полоскання, який допомагає при захворюваннях носоглотки. Останні дослідження виявили, що цей гриб містить речовини, що перешкоджають тромбоутворенню.

Схожа стаття  Гарбузова олія. Користь застосування

Як цілющий засіб цей гриб раніше застосовували й слов’яни в якості зовнішнього охолоджуючого засобу при запаленні гортані і очей і як дієвий засіб при жабі, пухлині язичка, мигдаликів, й горла і від інших зовнішніх пухлин, прикладаючи сирий гриб до хворого місця. Лікувальні властивості грибів незаперечні, тому багато стародавніх рецептів збереглося і успішно застосовуються в народній медицині донині.

Плодове тіло цього гриба еластичне і драглисте, надзвичайно тонке і має форму, що нагадує людське вухо. Верхня сторона щільно покрита численними рядами сірих ворсинок, які надають їй своєрідний оксамитовий вигляд.

Нижня сторона найменш зморшкувата. Час від часу біля основи можна побачити невелику ніжку. Часто плодові тіла складають безладні групи. Червонувато-коричневі, фіолетово-сірі або майже чорні плодові тіла на ранній стадії мають форму блюдця і досягають в діаметрі від 3 до 8 см. Більш старі екземпляри розвиваються нерегулярно, приймаючи часто форму вуха, іноді утворюється декілька часток й досягають 12 см. У молодого гриба м’якоть м’яка і желеподібна ; з плином часу вона твердне і висихає. Під час посухи гриб висихає, а після дощу знову відновлюється.

Реклама

Знавці, принаймні на півдні Німеччини, збирають його майже цілий рік. Він росте, як правило, на старих, відмерлих стовбурах бузини, але також з’являється і на інших листяних деревах, таких, як клен або в’яз. Найбільш часто він зустрічається в серпні.

Схожа стаття  Київське Сухе Варення

Цей гриб можна їсти сирим або у вигляді салату. На Сході ці прекрасні створіння вважаються не тільки їстівними грибами, але і цілющими.

В китайській кухні: їх смажать, тушкують, але в основному готують на пару з м’ясом, рибою або овочами. Обов’язковий інгредієнт китайського супу «Чорний гриб».

Для зберігання гриби сушать цілком. При цьому вони стають майже чорними, світлою залишається лише нижня сторона капелюшка. Якщо покласти їх у теплу воду, вони набухнуть і приблизно через годину придбають свою колишню форму, колір і консистенцію.

Василь Симойлов

Василь Симойлов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Adblock
detector