Загадковий мухомор

Мухомори часто використовували як засіб від мух звідси і їх назва. У старих червоних мухоморів в капелюшку з'являється поглиблення, в ньому накопичується дощова вода, її п'ють мухи і ніби як вмирають. Тому люди часто кришили червоні мухомори в блюдечко з водою, на нього зліталися мухи (запах гриба, мабуть, здається їм привабливим), а потім у воді знаходили безліч мертвих комах. Але насправді вони не вмирають від отрути. Через вміст у мухоморах речовин мухи впадають в наркотичне заціпеніння, падають у воду і тонуть. Якщо комаху швидко витягти з води і покласти на підвіконня, через кілька годин муха прийде до тями і знову почне літати…

У коряків , що живуть на півночі Камчатки існує переказ про те, як їх легендарний предок-родоначальник могутній шаман Кутхіняку «останнім на Землі створив мухомор, щоб людям було жити веселіше».

Вживання мухомора на півночі Далекого Сходу сходить до сивої давнини. Первісні мисливці Чукотки,  що жили більше двох тисяч років тому залишили численні малюнки- «петрогліфи», вибиті на скелях правого берега річки Пегтимель, що впадає в води Північного Льодовитого океану.

Крім зрозумілих і через тисячоліття сцен полювання на оленів, ведмедів і китів, археологів спантеличили незвичайні малюнки «людей-грибів», людей з величезними капелюхами-мухоморами над головами або замість голів. Це саме мухомори – впевнені  фахівці з мікології, розділу біології по вивченню грибів.

«Люди-мухомори з Пегтимеля не беруть участі в сценах полювання. Їхні образи статичні і в більшості випадків позбавлені динаміки, проте в них незмінно присутня монументальність. Вони завжди більші за інших персонажів. У їх позах «читається» певна велич. Побудова сцен з людьми-мухоморами така, що ці зображення сприймаються головними в композиції. На домінуючу роль «мухоморів» вказує також досить часте зображення поряд з ними звичайних людей, яких вони, «мухомори», тримають за руку ... »- так описують фахівці ці незвичайні малюнки.

Безсумнівно, вже тисячоліття тому стародавні мешканці Чукотки знали шаманські практики з використанням  властивостей мухомора. Через багато століть, європейські першопрохідці, вперше опинившись на Далекому Сході, зазначили вживання мухоморів у більшості місцевих етносів: коряків, чукчів, юкагирів, евенків і евенів. Його вживали як допінг при сильних навантаженнях, і, перш за все, як аналог алкоголю.

Як в старину дізналися про властивості мухомора? Ніхто не може точно відповісти на це питання. Хоча вже дуже давно помітили, що олені часто їдять ці гриби, внаслідок чого спочатку починають шаленіти, а потім впадають в глибокий сон. М'ясо таких оленів, за свідченням коряків, діє п'янким чином.

 «Ваше високоблагородіє матиме можливість самостійно дізнатися про все, що ми в минулому році так жарко обговорювали щодо мухомора, але що жителі Курил і каряки споживають його, про те у мене є дані», - писав 24 березня 1740 року зі берегів ріки Лени перебуваючий на російській службі німецький лікар Георг Стеллер своєму адресату, професору Петербурзької академії наук Герхарду Міллеру..

Один із співробітників Петербурзької академії наук Степан Крашенинніков, побувавши в середині XVIII століття на Камчатці, залишив докладні описи відносин аборигенів півночі з цим незвичайним грибом. На сторінках присвяченої півострову книги, в розділі «Про бенкети і забави камчатські», він писав: «Вживають для веселощів мухомор, відомий гриб, яким у нас зазвичай мух морять. Мочать його в кіпрейному суслі, і п'ють це сусло, або сухі гриби, звернувши трубкою, цілком ковтають ».

Як повідомляли очевидці, що жили в XVIII столітті, у камчатських аборигенів міцний відвар з висушених стебел кіпрею (іван-чаю)  «своїм кольором і смаком схожий на молоде пиво». Корінні мешканці Камчатки, ітельмени, в таке «пиво» ​​іноді додавали мухомор - завдяки вмісту в грибі галюциногенів напій ставав по-справжньому п'янким.

Описаний Крашенинніковим ефект цілком відповідає сильному сп'янінню: «П'яні марять, і представляються їм різні бачення, страшні або веселі, в залежності від різних темпераментів ... Інші скачуть, інші танцюють, інші плачуть, і у великому жаху знаходяться, іншим щілина великими дверима і ложка води морем здаються ... »

Крашенинніков помітив, що в малих дозах мухомор працює як стимулятор, сьогодні ми називаємо це допінгом: «Які трохи його вживають, ті відчувають в собі надзвичайну легкість, веселість, відвагу і бадьорість, так як кажуть про турків, коли вони опію наїдаються». Він навіть наводить приклад такого допінгу: «Один служивий камчатський завжди його їв, коли траплялося йому далеко пішки йти, і він одним днем ​​так далеко переходив, щоб йому, що не ївши мухомора, і в два дні не перейти».

Дійшли до наших часів і свідчення козака Бориса Кузнецького, який потрапив в полон до чукчів у 1754 році в околицях Анадирського острогу і прожив в їх стійбищах більше двох років: «Ще ж вони збирають на землі гриби, звані мухомор, і їдять, і стануть без розуму: бігають і скачуть ... »

Про людину ж, що накоїла безглуздих вчинків, ханти говорили - «мухомора об'ївся».

Німець Йоганн Готліб. Георгі, який 1772 року склав карту Байкалу писав: 
«Мухомором упиваються й багато інших сибірських народів, а особливо остяки живущі поблизу Нарима Коли хто з'їсть за один раз свіжого мухомора, чи вип'є узвар із трьох висушених, то після цього вживання, стає спочатку балакучий, а потім зробиться, такий жвавий, що скаче, співає, вигукує, складає мисливські любовні, й богатирські пісні, показує незвичну силу та ін., а опісля нічогісенько не пам'ятає. Проводить у такому стані 12-16 годин, на останок засинає; а коли прокинеться, тоді від сильного напруження, схожий на побитого, проте у голові не відчуває такого тягарю, як від вина та й після від цього не буває йому ніякої шкоди »

Вже до початку XX століття вчені-етнографи докладно описали вживання мухоморів чукчами і коряками. Володимир Богораз, науковий співробітник організованої американцями «Північно-Тихоокеанської експедиції», в 1899-1901 роках вивчав побут аборигенів Чукотського півострова. Саме він залишив найдокладніший опис взаємин чукчів і коряків з «духами-мухоморами».

Аборигени Чукотки збирали мухомори коротким північним літом в невеликих лісах по берегах річок. «Мухомор зазвичай висушується і нанизується по три штуки на нитку, - пише Богораз. - Ця доза вважається середньою ... При вживанні гриб відривається маленькими шматочками і поступово, шматок за шматком, пережовується і проковтується з невеликою кількістю води. У коряків часто розжовує гриб жінка і дає проковтнути готову жуйку своєму чоловікові ».

Зустрічалися і куди більш екзотичні способи вживання мухомора. «Отруйні властивості грибів такі сильні, - пише Богораз, - що п'янка дія  зберігається навіть в сечі поївшої їх людини. Цією властивістю сечі також не гребують наркомани і без всякої огиди п'ють її з звичайних чайних чашок. Ефект виходить не менш сильний, ніж від самих грибів ».

Спостереження Володимира Богораза підтверджує й ветеринарний прапорщик Яків Линденау, який відвідав Далекий Схід разом з камчатською експедицією Берінга. Він так описує цей дикий для нас звичай: «Мухомор у коряків - частування для заможних, бідняки ж задовольняються сечею останніх; коли такий сп'янілий від мухомора мочиться, то до нього збігаються багато й, випивши його сечі, п'яніють ще більше, ніж сам наївшийся мухоморів ».

Сп'яніння докладно описано в спостереженнях Володимира Богораза: «Симптоми аналогічні симптомам, від опіуму і гашишу. Сп'яніння настає раптово за чверть години чи півгодини після вживання гриба ... сп'яніння має три стадії. Перша стадія характеризується тим, що людина відчуває себе приємно збудженою. У нього зростає спритність й тілесна сила. Тому деякі мисливці вживають мухомор для придбання більшої спритності і моторності. У цій стадії людина танцює і співає, часто гучно сміється без будь-якої очевидної причини,та  взагалі перебуває у стані гучної веселості ».

У другій стадії сп'яніння, як описує Богораз, людину наздоганяють галюцинації: «Він бачить духів-мухоморів і розмовляє з ними ... Всі предмети здаються йому в збільшеному вигляді. Так, наприклад, коли він входить в приміщення і має намір переступити поріг, то надзвичайно високо піднімає ноги. Ручка  ж ножа здається йому такою величезною, що він бере її обома руками ».

«Уявіть собі людину, одурманену мухомором, - описує вчений-етнограф. - Він знаходиться у такому стані, що може ще осмислено розмовляти із оточуючими. Але ось він несподівано стрибає у бік, падає на коліна й вигукує: «О кручі, як ваше здоров'я, будьте здорові». Потім схоплюється і, дивлячись на місяць, запитує: «Місяць, чому ти так швидко рухаєшся?» У відповідь отримує від духу наказ зробити якийсь непристойний жест. Потім він раптово приходить в нормальний стан і сміється над своїми дурними діями ... »

Третя стадія сп'яніння найважча: «Людина знаходиться в несвідомому стані, але ще активна, ходить, тиняється по землі, щось бурмоче й ламає все, що потрапляє їй під руку. В цьому періоді наркозу духи водять його по різних світах, показують йому дивні видіння і померлих людей. Потім настає важкий сон, що триває протягом декількох годин. Під час цього сну, сплячого неможливо розбудити ... »

Володимир Богораз описав і справжні мухоморні «запої», зауважуючи, що на другий день після вживання, сп'яніння настає навіть якщо з'їсти всього один гриб. «У такий спосіб закоренілі наркомани підтримують стан сп'яніння день за днем», - розповідає етнограф. Як і будь-яке сп'яніння, спілкування з «духом-мухомором» неминуче закінчується тяжким похміллям: «По пробудженні настає загальна слабкість і важкий головний біль, що супроводжується нудотою і часто жорстокою блювотою».

Степан Крашенинніков, провівши на Камчатці майже п'ять років в 1737-41 роках, описав й деякі особливо кричущі випадки : «Все, що п'яні від мухомора роблять, здоровію своєму дуже шкідливе, і якщо б їх не уберігали, то багато від того вмирали б». Так секретар майора Павлуцького, який очолював походи проти чукчів, наївшись мухоморів, багато годин «на одній нозі крутився до тих пір, поки хміль не вийшов».  «Денщику пана підполковника Мерліна - п'яному від мухомора наказував мухомор, щоб він повісився, і він без сумнівів повісився б, якби люди на ту пору не прилучилися. Служивому Василю Пашкову велів мухомор у себе яйця розчавити, послухавшись його в три дні й помер. Товмачеві Михайлу Лепніхіну, якого мухомором напоїли, велів мухомор черево у себе перерізати, але як йому того вчинити не дали, то наказував йому мухомор, щоб із дому він втік й пішов би у ліс, від чого також його утримали».

Як бачимо, спроби п'яного суїциду - повіситися або розрізати собі живіт - припинили навколишні люди. А ось «служивому» Василю Пашкову, який керував Большерецьким острогом, не пощастило - виживши в численних сутичках із аборигенами, «служивий» болісно помер, страшно покалічивши себе в мухоморному сп'янінні. За свідченням Степана Крашениннікова, Василь Пашков й раніше неодноразово вживав мухомор в якості допінгу - «їв мухомор помірно, коли йому в далекій шлях йти належало, й таким чином проходив він знатну відстань без усякої втоми». Але перед смертю Пашков з'їв дуже багато грибів (як писав Крашенинніков, «для пияцтва їдять до десяти грибів»).

Взагалі документи XVIII століття сповнені відомостями про зловживання п'янким грибом серед російських «служивих». Горілка на Чукотці або Камчатці були рідкістю, на відміну від доступного мухомора, п'янкий ефект якого після спілкування із аборигенами давно вже не був секретом. Так у 1773 році із Анадирського острогу пішла до Якутська звична для тих часів і місць скарга: «секунд-майор Баранов відряджений у Гижигинську фортецю, захворів, а після відкрилося, що він в дорозі їв мухомор ...». А ось ще одне цікаве свідчення: «З’явилося пекло і жахлива вогненна прірва, в яку потрібно було бути поваленим … за наказом мухомора примушений він був упасти на коліна і сповідувати гріхи свої, скільки міг згадати. Товариші (...) слухали його з великим задоволенням, а йому здавалося, що він потай перед Богом кається в гріхах своїх ».

У обських угрів також існувало уявлення про те, що в мухоморі перебуває особливий дух. За повідомленням М. В. Шатілова: «мухомор надає людині особливий стан, коли вона все знає, хто у неї вкрав що-небудь, хто обдурив і т.д.». 
Саме це і лежить в основі уявлень про шаманську суть мухомора. Дійсно, чимало відомостей, що серед сибірських шаманів було чимало «візіонерів», які входили в транс за допомогою прийому мухоморів або відвідували духів у сні після поїдання грибів. У Мансійському фольклорі шаманів називали «мухомороїдящою» людиною. В одному з мансійських героїчних сказань оповідається: 
«Еква-Пирищ пішов й шамана привів. Великий котел із мухоморами на вогнище повісив. Шаман став ворожити - мухомори їсть, у бубон б'є, ворожить
Кілька таких випадків у хантів приводить К. Ф. Карьялайнен, причому вживають мухомори шамани і чоловіки і жінки. Найчастіше, щоб зробити візит до Верховного небесного божества. У хантів серед осіб, які вміють вступати у контакт зі світом духів виділялася окрема категорія мухоморщиків, «які їли мухомор і в напівмаренні спілкувалися з духами» (Кулемзін, Лукіна, 1992, с.120). Деякі ненецькі шамани також брали мухомори, щоб в трансі дізнатися у духів спосіб лікування хворого (Lehtisalo, p.164). Саме на ці та подібні приклади із Західного Сибіру і спирається гіпотеза зв'язків шаманізму зі споживанням мухомора. Але тут ми бачимо дві різні моделі використання мухоморів: на північному сході мухомори можуть пробувати практично всі члени спільноти, а в Західному Сибіру сакральна, де споживають мухомори тільки окремі особи і суворо ритуально.

А як же справи з мухомором у інших народів землі?

Червоний мухомор є одним з  грибів для «подорожей», практично в усіх регіонах планети. Він використовувався в якості стимулятора психоактивності в багатьох регіонах Євразії. Мухомори все ще вживаються на Камчатці, східному півострові Азії, для отримання пророцтв, прогнозів, діагнозів, і для зцілення під час трансу. 

Згідно індійської легенди про сотворення грибів, гриб з'явився після удару блискавки, яка була проявом п'яного сомою бога грому Індри. Він кидає свою сокиру грому в землю, тим самим викликає грім, блискавку і дощ. Коли блискавка вдаряє в землю виростає гриб.

У німецькій міфології безліч традицій, пов'язаних з Вотаном (Одіном). Згідно німецьких і богемских саг, мухомори виникли, коли під час зимового сонцестояння Вотан зі своєю дружиною виїхав на полювання на своєму восьминогому коні. Скрізь, де гній від коня Вотана падав на землю, дев'ять місяців по тому, восени, мухомори виростали немов від «завагітнілої» землі. Мухомори також називають «воронячим хлібом» на мовах кількох етнічних груп. Ворони не тільки стародавні шаманські тварини сили, але також і посли Вотана (Одіна), який відомий також, як «воронячий бог» 
Судячи зі збережених переказів, напередодні битви вікінги вживали мухомори Дослідники стверджують, що наступного дня, під час бою, воїни ставали безстрашними та рішучими, а також робилися нечутливими до болю. Цей гриб створив вікінгам репутацію виключно безстрашних, боєздатних і дуже мужніх воїнів. Як згадують скандинавські літописи саги, воїни пили якийсь напій Деякий час по тому було помітно, що очі воїнів стали змінюватися. У них з'являвся «сказ», вони впадали в лють і рвалися у бій, змітаючи все на своєму шляху, не помічаючи ні ран, ні болю. У деяких з рота йшла піна. У бою воїни помирали, не помічаючи цього Це були вікінги-берсеркери, а напій відвар мухомора. Берсеркери пили відвар, який приводив їх в дещо несамовитий стан, в якому вони не відчували болю, страху, не бачили перешкод Відомо, що в Древній Греції атлети перед змаганнями їли шматочки мухомора, щоб підбадьоритися…

Є і свідоцтва вживання цього чарівного гриба в Гімалаях. Всі шамани тих місць добре знають цей гриб.

Мохан Рей добре пам'ятає, як його батько використовував мухомор. Його батько, Діл Бахадур Рей - був шаманом королівського двору, іншими словами, особистий цілитель і захисник короля Бутану.

Мохан Рей повідомляє, що для глибокого трансу, його батько з'їдав кілька частин приготованого мухомора, практично половину капелюшка, щоб зробити свою подорож в інші світи. Він швидко входив в транс і облітав навколо бажаної області. Цим способом він міг відвідати свій віддалений будинок або побачити членів його сім'ї.

«Без священного гриба, шлях шамана не може бути завершений. Він повністю пов'язаний з Шивою. Навіть тигри люблять мухомори. Один або два цих гриба досить, щоб відправиться в політ. Ефект розпочинаються через десять - п'ятнадцять хвилин. Може виникнути сильна нудота, супроводжувана почуттям запаморочення. Потім ви стаєте здатні злетіти. Цей гриб - наш духовний лідер. Він дар природи, а природа - наш гід. Цей гриб дає силу і енергію злетіти швидко і негайно. Без гриба ми ніколи не були б в змозі дізнатися, як літати. Не завжди необхідно їсти його; часто досить закликати гриб за допомогою мантр подорожей. »(Мохан Рей)


Досить цікава фреска була виявлена ​​сотню років тому в закинутій каплиці, побудованій в кінці тринадцятого століття. Ця каплиця була частиною командорства св. Іоанна Єрусалимського. Тобто ордена госпітальєрів. Багато джерел вважають, що раніше там розташовувалися тамплієри.

Доктор Рамсботтом писав в 1924 році:

«Цікава фреска із зруйнованої каплиці Пленкуро (Франція), що представляє падіння людини і датована 1291 роком, була описана кілька років тому. Традиційний змій обвився навколо дерева добра і зла, пропонуючи яблуко. «Дерево» - це розгалужений Мухомор і Єва мабуть, з'їла плід, хоча Бодьє, який описав фрески, передбачає, що вона, ймовірно, страждає від кольок, а не від сорому ».

Основне заперечення мистецтвознавців до трактування було таке - на фресці зовсім не мухомор, а стилізоване дерево. Просто тоді, мовляв, погано малювати вміли, тому дерево так неказисто вийшло.

Але давайте спробуємо використати знаменитий дедуктивний метод Шерлока Холмса й логічно порозмислимо.

Ну те, що біблія неодноразово коректувалася є незаперечним фактом... Нам відомо, що в Едемському саду було повно дерев та їх плодів – їж досхочу. Але невідомо скільки саме дерев одного виду. Тобто по одній вишні, сливі, груші чи по кілька. Якщо було по одному дереву кожного виду, то чому яблуні дві (одна заборонена)? Якщо не по одному дереву, а багато, то заборонену яблуню треба було чимось виділяти аби не з’їсти плід випадково. Чому саме яблуко було забороненим плодом, адже це хороший смачний корисний плід? Навіщо змію було спокушати Єву скоштувати заборонений плід – він міг просто сам його зірвати й принести пригостити. Адже яблуко є яблуко, як відрізнити заборонене воно чи ні? Та й взагалі чому бог для забороненого плоду не створив окреме дерево? Всі ці питання відпадають, якщо припустити, що Єва скоштувала все ж таки не яблучко, а мухоморчика.

А якщо взяти молодий мухомор і видалити ніжку, то на що він буде схожий і як буде виглядати на малюнку? Чи не нагадує по формі  яблуко???

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: