Ходинська трагедія

 
 
Рано вранці 18 травня 1896 року в Москві на Ходинському полі сталася страшна тиснява. В результаті цього загинули тисячі людей. Точна кількість постраждалих не відома й  донині, а цифри називаються самі різні. За офіційними даними міністерства юстиції померлих налічувалося 1389 осіб, і 1301 осіб отримали каліцтва різного ступеня тяжкості. Ця кривава подія увійшла в історію як Ходинська трагедія.
 
Її причиною стала коронація імператора Миколи II 14 травня 1896 року. Провели її в Москві, а не Санкт-Петербурзі, бо  молодий цар не любив холодне і незатишне місто на Неві. З нагоди приїзду государя Москва прийняла святковий вигляд. Пофарбували фасади будинків, вивісили державні прапори, прикрасили вулиці. Москвичі наділи кращий одяг, адже коронація вважалася всеросійським торжеством.
 
За велінням самодержця народу оголосили Всемилостивий маніфест. По ньому багато ув'язнених  отримали амністію, а злісним неплатникам пробачили борги. В країні було оголошено 3 вихідних дня, що викликало загальне тріумфування. Але царська милість не знала меж. Московський губернатор заявив, що на свята плануються масові народні гуляння на Ходинському полі, при цьому люди абсолютно безкоштовно отримають царські подарунки. Дану заяву народ сприйняв із захватом.
 
У наші дні Ходинське поле розташоване ближче до центру столиці, ніж до околиці.  Понад 100 років тому ці місця являли собою далеку околицю. У XIV столітті там знаходився Ходинський луг, потім його змінили орні землі. В кінці XVI століття утворилося поле. У 1775 році за наказом Катерини II на Ходинці вперше були організовані народні гуляння з нагоди перемоги в російсько-турецькій війні.
 
У наступні роки цю місцевість регулярно використовували для масових гулянь людей. Народ збирався тут при коронації Олександра II, Олександра III, а потім і Миколи II. В інший час поле служило навчальним полігоном для військових підрозділів московського гарнізону. Тому на ньому було багато траншей і ровів.
 
Московський губернатор призначив масові гуляння на 18 травня. Планувалося, що в 14 годин на Ходинку прибудуть государ з дружиною і почтом. Для цієї справи спорудили спеціальний павільйон. По краю поля встановили 150 розфарбованих наметів. У них стали завозити царські подарунки. Недалеко від наметів розставили ларьки з пивом, вином і закускою. Вся площа, призначена для урочистостей, займала 1 кв. км і була обнесена невисоким парканом.
 
Людей в першу чергу приваблювали дармові подарунки. Всі також хотіли подивитися на царя і царицю. Цариця-то німецька! Це ще більше розпалювало цікавість. Тому найбільш далекоглядні громадяни почали збиратися на поле у вечірній час 17-го числа. У ті роки травневі вечора були холодніші нинішніх, тому люди принесли з собою горілку і закуску. Всю ніч вони сиділи під відкритим небом і грілися перевіреним народним способом. Згодом газетярі стверджували, що до ранку 18-го числа на поле зібралося не менше 500 тис. чоловік.
 
Проте це були лише квіточки. Народ йшов нескінченним потоком. Йшли чоловіки, жінки, діти. Всі жадали отримати подарунки. При цьому хтось пустив чутку, що царські дари будуть надзвичайно багатими. А дармівщиною, як відомо, ніхто не гребує. Тому натовп складався не тільки з селян і робітників, а й з представників середнього класу. У нього навіть затесалися купці і промисловці.
 
Насправді ж подарунки не представляли собою нічого особливого. Всього їх приготували 400 тис. У кожен поклали сайку, шматок ковбаси, кілька пряників, горіхи, цукерки та емальований кухоль з імператорським вензелем.
 
Лише тільки почало світати 18 травня, люди почали скупчуватися біля наметів з царськими дарами. Над полем стояв густий туман. Навіть на близькій відстані було неможливо розрізнити обличчя людей. Ті, хто провели ніч під відкритим небом, мали втомлений і змучений вигляд. Деякі непритомніли й падали на землю. Кілька людей померло. Трупи піднімали на руках і по головах передавали на край поля. А деякі покійники так і залишалися в натовпі, бо тиснява з кожною хвилиною збільшувалася.
 
З різних сторін почали лунати дитячий плач, жіночі крики, стогін. Але вирватися з натовпу вже було неможливо. Він перетворився на величезну спресовану масу. Поліцейських налічувалося 1800 чоловік. Вони нічого не могли зробити з багатотисячним натовпом. Їм залишалося тільки спостерігати з боку за тим жахом, який творився на полі.
 
Артільники, що сиділи в наметах, дуже швидко усвідомили небезпеку, яка їм загрожує. Вони вирішили якнайшвидше позбутися товару і почали жбурляти подарункові пакети в натовп. Люди кинулися за пакетами. Тих, хто падав, тут же втоптували в землю.
 
А далі взагалі почався кошмар. По натовпу пройшов слух, що на краю поля розвантажують і тут же роздають дорогі подарунки. Весь народ хлинув туди. Затріщала і звалилася дерев'яна огорожа. Люди йшли, а якщо дозволяв простір, то бігли до краю поля. Багато падали в рови і траншеї, якими була порита земля. Впавші вже не могли піднятися. Їх миттєво втоптували в грунт тисячі ніг. Гинули діти, жінки, чоловіки.
 
Про кошмар, що коїться на Ходинці доповіли московському начальству. До поля терміново направили підняті по тривозі військові піхотні і козацькі підрозділи. А люди, тим часом, гинули сотнями. Ті, кому вдавалося вибратися з натовпу, дивилися на навколишній світ дикими очима і не вірили в своє спасіння.
 
Солдатам з великими труднощами вдалося зупинити рух величезних людських мас до Ходики. Після цього почали розсіювати натовп, що скупчився на полі. Знадобилися десятки возів, щоб вивозити загиблих і покалічених. До кінця дня 18 травня всі московські лікарні були забиті пораненими. Мертві тіла звозили на Ваганьковське кладовище. На наступний день журналісти, бачивші гори трупів, говорили, що загинуло не менше 5 тис. чоловік.
 
Лише до вечора 18 травня Ходинське поле повністю очистили від людей. Але трупи збирали й весь наступний день. Багато хто з них лежали в ямах присипані піском і землею. На них страшно було дивитися. Роздавлені голови і тіла дітей, жінок, чоловіків. Все це змішалося з землею, камінням, піском.
 
Від государя чекали, що він розпорядиться скасувати всі святкування, призначить спеціальну комісію для розслідування Ходинської трагедії, накаже заарештувати винних і висловить москвичам співчуття у зв'язку із загибеллю величезного числа своїх підданих. Але цього не сталося. Увечері 18 травня святкування тривало в Кремлі, а потім відбувся бал у французькому посольстві. Його відкрив сам імператор з дружиною французького посла.
 
А тим часом на Ваганьковське кладовище з'їжджалися тисячі людей, щоб знайти серед трупів своїх родичів. Когось забирали, але більшу частину небіжчиків поховали на кладовищі.
 
Імператорська сім'я виділила з особистих коштів 90 тис. рублів. Їх роздали сім'ям загиблих. За одного померлого давали 100 рублів. Деякі сім'ї взагалі не отримали нічого.
 
Знайшли і винних. Ними виявилися обер-поліцмейстер Олександр Власовський і його помічник. Власовського відправили на пенсію з річним утриманням 3 тис. рублів. Помічника звільнили. На Ваганьковському кладовищ у тому ж році поставили пам'ятник на братській могилі. А великого князя Сергія Олександровича (син Олександра II), який був головним організатором свята, прозвали "князем Ходинським". Так закінчилася коронація Миколи ІІ з криваваю Ходинською  трагедією, яка «натякнула», чим закінчиться його царювання.
 
Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: