Іван Богун

Історичні документи зберігають чимало згадок про безстрашного Вінницького і Брацлавського полковника, наказного гетьмана України і непримиренного борця за свободу українського народу проти Речі Посполитої Івана БогунаПро силу, хитристь і кмітливість вмілого козака ходили легенди, народ складав про нього пісні та думи ...

Про ранні роки життя, як і про рік, місце народження, батьків  Івана Богуна майже нічого не відомо. Збереглися відомості досить суперечливі. Більш всіх поширена думка, що Іван Богун - це Іван Теодорович Богун, син українського шляхтича Федора Богуна.

Перші достовірні відомості про Івана Богуна відносяться до Великого Азовського сидіння. Він очолював козацький загін, що прикривав Боревську переправу. Нагадаємо, що Азов був узятий козаками в 1637-му, а в 1641-му до стін фортеці підійшли 200-250 тисяч турків. До цього часу в фортеці знаходилося 5000 козаків і 800 козачок. Це і були основні сили, стримувавші  наступ хана протягом року! Це була не просто оборона, а справжня війна, не тільки на суші, але й під землею: від безсилля турки навіть почали робити підкопи, козаки ж рили з іншого боку. Ось таке некволе бойове хрещення було в Івана, якщо не вважати непідтверджену участь нашого героя в козацькому повстанні 37-38 рр.!

До початку повстання 1647 року,  Богун уже був найближчим соратником Богдана Хмельницького, брав участь у нарадах.  У сорок дев'ятому був призначений полковником і блискуче проявив себе як талановитий воєначальник у боях під Вінницею. Полк Івана Богуна першим зустрів польські війська і успішно стримував їх наступ, незважаючи на свою малу чисельність.

У 1651 році  під Вінницею Іван Богун два тижні стримував величезні польські сили до приходу допомоги від Хмельницького. У перший же день козаки хитрістю і непомірним  нахабством (чомусь грізні сили противника ніхто не боявся і не поважав) дали зрозуміти шляхті, що похід в Україну прогулянкою зовсім не буде. Малим загоном Богун виїхав проти всього польського кінного авангарду Лянкоронського. Коли польські колони стали оточувати козаків, ті прорвали ліве крило і почали відступати до Бугу для переправи. Авангард поскакав напереріз і вийшов на лід, який хитрі хлопці перед битвою прорубали і присипали снігом. Значна частина важких летючих гусарів  пішла красиво під лід зі звуками «буль-буль».

Розгніваний Калиновський обложив місто. В один із днів облоги богунівці чисельністю 300 чоловік виїхали на прогулянку, щоб розвіятися, а, заодно, і перевірити, чи не занудьгували «гості дорогі». І несподівано налетіли на охоронні загони. Впізнавши  серед козаків славного полковника, польські жовніри кинулися на нього, щоб полонити. Схопили Богуна за руки та за ноги, але той, володіючи дюжою фізичною силою, скинув всіх і, осідлавши коня й розчищаючи дорогу шаблею, поскакав до річки і переправився до монастиря.

Через два тижні облоги підійшли товариші з Умані та Полтави. Спільними силами відтіснили ворога до Кам'янець-Подільського.

У 1651 р на кордоні Галичини і Волині Хмельницький з союзником ханом Гіреєм зустріли головні сили ворога на чолі з самим королем Яном Казимиром. Поляки зібрали 150 тисяч чоловік, озброївши навіть слуг. Почалася жорстока січ. Два дні рубалися, і тут кримський хан, підкуплений поляками, дав драла. Хмельницький поскакав надоумити татар, але був полонений підлим ханом. Козаки залишилися без гетьмана, в меншості з відкритим лівим флангом. Командування військом прийняв Дженджелій, але не зміг згуртувати козаків. Поляки оточили табір, результат бою був вирішений наперед. Тоді наказним гетьманом був обраний Іван Богун, який зробив неможливе - вивів більшу частину війська з лещат ворога. А було це так.

На десятий день облоги, поляки почали артобстріл, козаки чемно відповіли тим же. Обидві сторони несли величезні втрати. Продовжувати далі сенсу не було, інакше обидві держави могли залишитися без армій, взагалі. Гармати замовкли і почалися переговори. Польська сторона вимагала видачі полковників, гармат і прапорів.  Богун не бачив причин відмовлятися від настільки «великодушної» пропозиції. Але, попутно, поширив слух у ворожому таборі, нібито повернулися Хмельницький з Гіреєм, і планують напад.  Для більшої переконливості з козацького табору долинали звуки литавр і сурм. Непрохані гості повірили і послали великий корпус до річки. Козаки спокійно вийшли з табору і перебили нудьгуючих в ближніх окопах поляків. Казимир урок засвоїв, почав ворушити мізками і придумав побудувати дамбу на річці Пляшовій, щоб затопити непокірних в таборі. Розуміючи, що зволікати не можна, Богун підняв козаків і, прорвавши лещата облоги, повів військо по єдино можливому  шляху, через болото. Всю ніч гатили топи і трясовини мішками, бочками, возами, одягом і сідлами. Обози і артилерію довелося залишити, але Богун вивів-таки з оточення дві третини козацького війська!

Відхід прикривали 300 козаків, які стали непрохідною стіною на маленькому острівці на шляху переслідувачів. Пропозицію здатися в обмін на помилування, навіть не розглядали: билися відчайдушно до останнього полеглого.

З часом військо поповнилося повсталими з народу. Тільки Богун привів Хмельницькому 10 000 чоловік з Бугу. Все більше людей вставало під козацькі хоругви на захист рідної землі.

Величко описує, як 10 000 козаків на чолі з Богуном гнали ханські війська по Україні: винищили 8000, полонили 2000, і лише 500 татар вийшло до кошу. Переслідували нещадно, пам'ятаючи про підлу зраду під Берестечком, і про зруйновані українські села на шляху відступу хана.

Гетьманську булаву Хмельницького перехопив про-польськи налаштований Виговський. Часи гніту польської шляхти повернулися. Тоді на захист народу знову встали великі сини вільної України: Іван Сірко та Іван Богун. Спільними силами вони взяли Чигирин (гетьманську столицю).  Виговський втік до Польщі. Але в 1662 році  Богуна полонили і заточили в замок Марієнбург.

Польському королю слід було б негайно стратити непокірного полковника, але він вирішив використовувати його для захоплення Лівобережної України. Повіривши у виправлення Богуна, наївний польський монарх його звільнив і зробив наказним гетьманом польського війська. Іван Богун став вести подвійну гру: лівобережні міста охоче здавалися без боїв, і в них Богун не залишав польських гарнізонів. Коли шляхтичі підійшли до Глухова, останньому перед московським кордоном міста, то вся «підкорена територія» повстала. Під час облоги Глухова, Богун інформував захисників про час і місце штурму, постачав їх порохом і показував відповідні місця для вилазок. Але 17 лютого 1663 був зраджений  козацьким старшиною, заарештований, а потім розстріляний.

Пам'ять про безстрашного воїна і непримиренного борця за свободу й досі жива в народі ...

 

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: