Торгівля на Русі

Природними центрами розвитку економічних відносин завжди виступали міста. І Давня Русь, яка вже тоді була найбільшою державою Європи, могла похвалитися їх чималою кількістю. За князювання Володимира   міських поселень налічувалося 25, а до часу навали Батия їх було вже понад 270. Вікінги, які здійснювали набіги по всій Європі аж до Північної Африки, називали Русь Гардарикою - "країною міст".
 
У них і збиралися для обміну плодами своєї праці бобровники, бортники, звіролови, смолокури, ликодери та інші "промисловці". І, звичайно ж, купці, які вивозили їх товари в інші країни. На Русі дуже рано зрозуміли важливість торговельної діяльності. І хоча купці не були окремим станом, вже в найдавнішому пам'ятнику законодавства - "Руській правді" - віра за вбивство торгової людини вдвічі перевищувала викуп за смерть вільного общинника.
 
Взагалі, "Руська правда" приділяла велику увагу тій сфері суспільних відносин, яка через сторіччя стане називатися підприємницькою діяльністю. У зводі детально розглянуті такі актуальні донині питання як стягнення боргів із збанкрутілих власників, кредитні операції, діяльність лихварів, які були предтечами нинішніх банкірів.
 
Торгівлею на Русі займалися всі вільні люди - від князів до простолюдина  . Широке поширення торговельних відносин   багато в чому було обумовлено тісними контактами з великим південним сусідом Східною Римською імперією, Візантією. Її столиця, Константинополь, або Царгород в руських літописах, був одним із найбільших міст світу і вже точно найважливішим торговим центром Європи та Азії.
 
Саме візантійці дають найраніше уявлення про те, як велася торгівля на Русі. Імператор Костянтин Багрянородний на початку десятого століття так описує розпорядок життя руського купця.
 
З першими холодами, як тільки з'являлася можливість переміщатися по неторним руським просторам на санях, торговий люд залишав міста і спрямовувався в глибинку. Там на спеціально пристосованих для "гостей" місцях  - вони скуповували все, що добули і справили селяни за рік: прядиво, віск, мед, хутра, вироби із заліза, вовняне сукно й льняне полотно, канати, полотнину, хміль, сало і яловичий жир, овчини і шкури. В урожайні роки - ще й зерно.
 
Навесні, коли розливалися річки, всі товари по воді звозилися в два головних центри - Київ на півдні і Новгород на півночі. До цього часу в містах вже готувалися суда, на яких купці вирушали в заморські країни. Як писав Костянтин Багрянородний, до Царгорода з Русі прибували величезні торгові каравани, які об'єднували торговців самих різних руських земель - смоляни сусідили з новгородцями, чернігівці з Вишгородцями.
 
У візантійській столиці русичі торгували все літо, зимувати в ній вони не мали права. Однак і під час їх перебування в Константинополі, імперська влада прагнули не пускати войовничих слов'ян в місто, пам'ятаючи, мабуть, про знаменитого  Олегового щита. Тому розміщувалися руські гості за містом, на подвір'ї монастиря Святого Мамонта. Однак ця незручність з лишком компенсувалася різними пільгами. Купці мали право безмитної торгівлі з греками, їм безкоштовно надавали продукти харчування та дозволяли попаритися в термах. У жовтні русичі згортали торжище, і ромеї забезпечували гостей їстівними припасами і корабельними знаряддями. Повернувшись на батьківщину, торгові люди знову вирушали по містаж і поселеннях  розпродавати заморські гостинці і готуватися до наступного року.
 
"З греків" на Русь везли вина, шовк, предмети мистецтва – фрукти та ікони,  ювелірні прикраси й вироби із скла. Однак, при всій важливості торгівлі з південним сусідом, не нехтували русичі й іншими країнами. З країн Сходу вони везли  дорогоцінні камені, спеції, шовкові та сатинові тканини, зброю знаменитої дамаської сталі й коней. Частина цих товарів осідала на Русі, частина оправлялася далі на захід через найбільший торговий центр Північної Європи - Новгород. У відповідь європейці поставляли на Русь тканини, голки, зброю, вироби із скла, вина, сіль, пиво і метали - залізо, мідь, олово, свинець.
 
Різнобічні і насичені торгові контакти давніх русичів залишили свій слід не тільки в письмовій історії. Доказом спритності руських купців стали численні скарби, які знаходять на всьому просторі від Балтики до Чорного моря. У них руські гривні сусідять з візантійськими солідами, арабськими дирхемами і західноєвропейськими грошами.
 
Але незабаром  Русь зазнала удару монгольських завойовників. І в лихі часи торгівля в державі Рюриковичів фактично припинилася. 
 
Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: