Страта останньої відьми

Коли сорокашестирічна мешканка швейцарського міста Гларус Анна Гьольді наймалася служницею в будинок місцевого судді Якоба Чуді, вона ще не знала, що незабаром їй належить увійти в історію вельми сумним чином: стати останньою в історії Європи жінкою, страченою за звинуваченням у чаклунстві.

Можливо, когось здивує, що останній подібний випадок стався саме у Швейцарії - країні, яка сьогодні бачиться царством порядку, законності та спокою. Однак потрібно враховувати, що подібна репутація Швейцарії склалася лише в останні двісті років. У той час як в епоху до наполеонівських воєн швейцарці користувалися славою народу, по-перше, дуже войовничого (недарма Римські Папи донині набирають свою гвардію саме з них), а по-друге, дикуватого і забобонного. У зв'язку із цим не дивно, що полювання на відьом в цій країні набуло просто небачений розмах: в XV - XVIII століттях в перерахунку на кількість населення в Швейцарії було страчено в десять разів більше відьом, ніж у Франції і вдвічі більше, ніж у будь-якому з німецьких князівств.

Але повернемося до Анни Гьольді. Через якийсь час після її появи в будинку, восьмирічна дочка Якоба Чуді захворіла: у неї почалися судоми, й вона почала «викидати з себе голки». Чуді нібито зауважив, що «заговорені» шпильки підмішує їй в їжу служниця, після чого прогнав останню. Згодом, на суді, свідки стверджували, що дівчинка була нестерпною дитиною і часто знущалася над служницею, що і послужило мотивом злочину. І хоча дівчинка через деякий час зцілилася, Чуді звернувся до компетентних органів.

Якийсь час Гьольді вдавалося переховуватися, але влада кантону Гларус оголосила нагороду за її упіймання, і незабаром вона постала перед лицем правосуддя. «Лице» це, треба сказати, виявилося вельми непривабливим: немолоду жінку підвісили на дибу і катували доти, поки вона не зізналася в спробі вбивства маленької дівчинки і, зрозуміло, в зносинах з дияволом, який явився їй в образі великого чорного пса. Після чого її, недовго думаючи, визнали винною і засудили до смертної кари через відрубування голови (спалення на той час вже вийшло з моди).

Тут потрібно зробити ще один відступ і сказати, що на дворі був 1782 рік. У повітрі носилися ідеї Вольтера і Руссо, всього через кілька років будуть прийняті Білль про права в США і Декларація прав людини й громадянина у Франції. І раптом в цей же самий час в центрі Європи людину на повному серйозі стратять за чаклунство.

Треба сказати, що судді, які засудили Анну, все-таки усвідомлювали, яку реакцію викличе їх рішення, і тому офіційно вона була звинувачена тільки в замаху на вбивство. Але треба зазначити, що тодішні швейцарські закони не передбачали смертної кари за спробу отруєння, якщо вона не призвела до загибелі жертви. Тим не менш, Анна Гьольді була страчена, і коли обставини її процесу стали надбанням громадськості, то наробили багато шуму по всій Європі, і доставили багато неприємностей владі кантону Гларус. Настільки багато, що більше в Швейцарії, та й взагалі в Європі відьом не стратчували.

Тим не менш, реабілітована Ганна Гьольді була лише недавно - в 2008 році швейцарський суд офіційно визнав її невинною, а її кара - «судовим вбивством». Існує версія, що її наймач Якоб Чуді був зі своєю служницею в плотському зв'язку, а коли справа зайшла занадто далеко і розголос міг йому зашкодити, вважав за краще позбутися неї, використавши свої зв'язки. Чи так це було чи ні, за давністю років вже не встановиш, однак подібне припущення виглядає явно переконливіше, ніж версія про причетність до подій в Гларусі самого ворога роду людського, що з'явився в образі чорної собаки.

 

 

 

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: