Штрафбат СС (Команда "Дирлевангер")

 

Офіційно штрафного підрозділу в структурах СС не існувало. Але всі есесівці знали, що провинившийся член «Чорного ордена» буде викупати свою провину на Східному фронті в зондеркоманді, якою командує Оскар Пауль Дирлевангер.

Дана зондеркоманда (спеціальний підрозділ) виникла в 1940 році. Розгромлену роком раніше Польщу завойованою назвати було ніяк не можна. У містах діяли підпільні групи, в лісах - партизани. Саме тоді Готтлоб Бергер, один із заступників Гіммлера і запропонував створити особливий підрозділ, призначений виключно для боротьби із партизанами. Він же запропонував і кандидатуру для створюваного підрозділу - свого давнього друга Оскара Пауля Дирлевангера.

Оскар народився в 1895 році в Швабії. Покликаний в 1913 році на річну військову службу, в 1918 він повернувся додому в званні лейтенанта, з трьома пораненнями, двома Залізними хрестами, досвідом командування батальйоном і твердою впевненістю, що його покликанням є військова служба, а ще точніше - війна.

Дирлевангер  брав участь у придушенні виступу лівих (отримав ще одне поранення), вступив у НСДАП і СА, активно брав участь у «Пивному путчі» 1923 року. Володіючи агресивним і неврівноваженим характером, він неодноразово затримувався поліцією за участь у вуличних заворушеннях. Саме у цей час він знайомиться і близько сходиться з Бергером, що став згодом його покровителем.

У 1934 році Дирлевангер отримує 2 роки в'язниці за розбещення неповнолітньої, виключений з партії і СА. Вийшовши з в'язниці, він (за порадою свого друга Бергмана) подає заяву до легіону «Кондор» і відбуває до Іспанії воювати на стороні Франко.

В 1939 Дирлевангер повертається до Німеччини із трьома новими нагородами. Стараннями Бергмана він реабілітований, відновлений у партії і СА, прийнятий в СС в званні гауптштурмфюрера. Ось кого заступник Гіммлера запропонував на вакантну посаду командира створюваного спецпідрозділу, що згодом став носити ім'я свого командира.

Дирлевангер прийняв пропозицію Бергмана, не вагаючись ні хвилини. Він знову в армії! І тут же попросив дозволу на комплектування свого підрозділу особами, засудженими за браконьєрство. Свою пропозицію він аргументував міркуваннями наступного порядку: ці люди - хороші стрілки, прекрасні слідопити, вміють орієнтуватися в лісі. Браконьєри більш ніж будь-хто інший підходять для боротьби з «лісовими бандитами».

Пропозиція впала на підготовлений грунт. Якраз недавно до Гітлера потрапив лист від дружини одного партайгеноссе, засудженого за браконьєрство. Дружина функціонера просила дати її чоловікові можливість реабілітуватися. Під час однієї із зустрічей з Гіммлером навесні 1940 року Гітлер висловив свою думку, що вірним партійцям нічого робити за колючим дротом концтабору, і якщо вони бажають спокутувати свою провину службою рейху, їм треба надати таку можливість.

Влітку 1940 року в місто Оранієнбург з Заксенхаузена прибула перша партія - 84 людини. За місцем комплектування зодеркоманда отримала найменування «Браконьєрська команда Оранієнбург». Так в структурі СС виник підрозділ, сформований із засуджених членів СС і НСДАП. В майбутньому набір для підрозділу рекрутів в тюрмах і концтаборах стане основним принципом комплектування команди «Дирлевангер».

Восени 1940-го зондеркоманда прибула до Польщі. В генерал-губернаторстві підрозділ використовували для блокування єврейських поселень і гетто в Дзікове, Любліні та Кракові. Одночасно зондеркоманда брала участь в антипартизанських операціях, показавши при цьому свою високу ефективність. Команда звернула на себе увагу керівника СС й поліції дистрикту Люблін. Він все частіше став використовувати «браконьєрів» для боротьби із партизанами, відсилаючи до Берліна самі похвальні відгуки про зондеркоманду.

Одночасно на адресу Бергера і Гіммлера потоком йшли листи про невимовні звірства підрозділу. Для перевірки надходивших сигналів в Люблін прибув унтерштурмфюрер СС Конрад Морген, який виявив в ході перевірки численні випадки побиттів, вимагань, грабежів, згвалтувань, вбивств, скоєних членами підрозділу. У своєму підсумковому донесенні Морген вважав необхідним самого Дирлевангера заарештувати, а членів його команди повернути назад у табір. Навіть з точки зору юриста СС підрозділ була не стільки військовою частиною, скільки бандитським формуванням.

І як ви думаєте, яке рішення прийняло керівництво СС? Оскару Дірлевангеру було присвоєно звання штурмбанфюрера, його команда була перепідпорядкована безпосередньо штабу рейхсфюрера СС і в січні 1942 року відправлена до Білорусії.

Партизанський рух в Білорусії до 1942 року вже створював серйозну загрозу системі тилового забезпечення вермахту. Чисельність окремих загонів досягала сотень і навіть тисяч чоловік. На озброєнні партизан малася не тільки стрілецька зброя, але й кулемети, польові гармати, протитанкова артилерія, зенітні установки, міномети, гаубиці і були навіть танки! Командували загонами професійні військові, які пройшли спеціальну підготовку в структурах НКВД. Діяльність загонів координувалося Центральним штабом партизанського руху, який перебував у Москві.

Для ліквідації партизан гітлерівці проводили великомасштабні військові операції із залученням частин вермахту, посилених артилерією, бронетехнікою, авіацією і танками. Ці операції були сущим пеклом для німецьких солдатів. Антипартизанські акції докорінно відрізнялися від боїв на Східному фронті. Лінія фронту як така не існувала. Лісові масиви робила безглуздим застосування авіації. Військова розвідка була безсила. Відсутність доріг і заболочена місцевість не дозволяли широко використовувати військову техніку. Бої відрізнялися запеклістю, жодна зі сторін не брала полонених.

Зондеркоманда «Дирлевангер» приймала участь у більшості проведених великомасштабних операціях, завжди отримуючи  вищі оцінки від керівників операції. Сам Дирлевангер не одного разу ходив в атаку в першому ланцюжку атакуючих і особисто навіть розстрілював вагавшихся.

Підрозділ не тільки брав участь в військових операціях, а й виконував властиві лише йому завдання. Єгері Дирлевангера вистежували партизанів, визначали місця їх дислокації та базування (ось де знадобився браконьєрський досвід!), Нападали на партизанські колони,  що йшли маршем і виконували «специфічні» завдання - каральні операції.

Ось тільки деякі сухі рядки звітів про результати дій батальйону: «розстріляні 2 партизана і 176 підозрюваних», «розстріляний 1 партизан і 287 пособників». Кожне село, запідозрена в співчутті до партизан, знищувалася разом з жителями. Дирлевангер постійно клопотав про додаткове комплектування свого підрозділу вогнеметами.

Всього командою Дирлевангера було спалено разом з жителями більше 180 сіл. Навіть якщо село не знищувалася, конфіскували худобу, спалювалися господарські споруди і фураж, здорове населення угонялось на примусові роботи. За спиною зондеркоманди в повному сенсі залишалася мертва пустеля.

Домагаючись високих результатів, команда (з листопада 1942 - зондербатальон) несла високі втрати. Для поповнення в підрозділ крім браконьєрів стали надсилати засуджених за контрабанду, нелегальне зберігання зброї і навіть просто кримінальний набрід. Але навіть цього добра не вистачало, й навесні 1942 року Дирлевангер домігся дозволу на формування в складі батальйона двох рот, укомплектованих іноземними добровольцями. У складі т.зв. «Російських рот» були росіяни, українці, білоруси і представники інших народів СРСР.

Довідка: на 30 квітня 1943 року в зондербатальоні числилися 569 осіб, з яких 367 не були німцями, в травні чисельність батальйону була доведена до 612 осіб, а в червні 1943 в батальйоні вже значилися 760 осіб.

2 травня 1943 Дірлевангеру за успіхи в боротьбі проти партизан було присвоєно звання оберштурмбанфюрера СС.

У листопаді 1943 року Червона Армія прорвала фронт і почала наступати на Вітебськ. Німці затикали дірку всім, що виявилося під руками. Так підрозділ (вже полк) опинився на Східному фронті. «Браконьєри» потрапили в незвичну для себе обстановку. Набутий ними в ході антипартизанської боротьби досвід у фронтових умовах виявився абсолютно марним. Частина несла втрати.

До січня 1944 року полк скоротився майже наполовину. В якості поповнення прибувають вже не тільки кримінальники, а й «асоціальні елементи», зокрема, засуджені за гомосексуалізм і навіть політичні в'язні. У травні в підрозділі приголомшлива «збірна солянка»: латиші, українці, білоруси, росіяни, іспанці, мусульмани і кавказці. Але кістяком батальйону все одно залишаються німці.

А в тилу у гітлерівців в цей час напередодні визволення активізуються партизани. Полк знімають з фронту і повертають в Білорусію, тому що ні в вермахті, ні в СС не було частині, що рівнялась «браконьєрам» по ефективності (і жорстокості) при веденні антипартизанської боротьби. Тому коли у Варшаві 1 серпня 1944 спалахнуло повстання, одним з перших на його придушення прибув полк під командуванням вже штандартенфюрера СС Дирлевангера.

По прибуттю до Варшави полк налічував 881 чоловік. (В ході антипартизанських операцій «Весняний фестиваль», «Дощик» та ін. Полк поніс сильні втрати). У перші ж дні в полк прибула перша партія ув'язнених з таборів в Матцкау і Данцігу, призначених для утримання засуджених членів СС. Прагнучи реабілітуватися, прибулі рекрути не милували нікого, билися з жорстокістю і нещадністю. Там, де ситуація здавалася безнадійною, з'являлася команда «Дирлевангер», бійці якої відразу ж йшла на штурм, не рахуючись із втратами. Якщо була можливість, йшли в атаку під прикриттям живого щита з жінок і дітей. Полонених не брали, цивільних розстрілювали - всіх, не дивлячись ні на стать, ні на вік. Лікарні спалювали разом з хворими та персоналом.

Просування зондеркоманди було найшвидшим, дії - найуспішнішими, але супроводжувалися найвищими втратами. Незважаючи на те, що в ході придушення повстання в полк прибули 2500 осіб, до моменту капітуляції повсталих (2 жовтня 1944) під початком Дирлевангера залишилося 648 осіб. Втрати полку перевищували 300%. Сам командир зондерполку, знову особисто водив своїх людей в атаку, отримав чергове (11-е) поранення,  Лицарський хрест і звання Оберфюрер СС. Поповнившись ув'язненими з Заксенхаузена, Дахау,Освенцима, Бухенвальда і отримавши статус бригади СС, підрозділ відбув до Словаччини для придушення спалахнуло там повстання.

У лютому 1945 року після боїв у Словаччині та Угорщині бригада прибула під мстоі Губен (Бранденбург). Належало битися вже на території Німеччини. Наказом від 14 лютого на основі бригади була сформована 36-та гренадерська дивізія СС а днем пізніше командир дивізії, в черговий раз особисто очолив контратаку, отримав поранення і відбув до шпиталю. Більше в дивізію він не повертався.

Фріц Шмедес, що прийняв частину після прориву Червоною Армією 16 квітня фронту в Сілезії, головним своїм завданням вважав якнайскоріше здати дивізію американцям. Відірвавшись від Радянських військ, він пішов за Ельбу. Від дивізії до того часу залишилися одні недоноски. Наприклад, в 73 полку числилися 36 чоловік. Така ж картина була і в інших підрозділах. Однак здача в полон американцям не стала для «браконьєрів» порятунком. Військовослужбовців, що носили на рукаві нашивку із зображенням двох схрещених гранат, американці розстрілювали без церемоній.

Сам Дирлевангер був затриманий у місті Альтсхаузені французьким патрулем, пізнаний, заарештований і посаджений в місцеву в'язницю. Охорону в тюрмі несли поляки. Вони знали, хто такий Дирлевангер і не збиралися прощати йому нічого: ні розстріляних польських партизан, ні загиблих учасників Варшавського повстання. Протягом кількох ночей вони виводили ув’язненого в коридор і, що називається, «відводили душу». В останню ніч, перед тим як їх мав змінити новий склад варти, поляки розбили обер-катові голову прикладами. І хоча вчинок сам по собі не дуже красивий, але хіба хто їх засудить?

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: