Рейд скаженого танка

 

Німеччина, 1945 рік. В американській окупаційній зоні мляво йшов допит військовополонених Вермахту. Несподівано увагу допитувавших привернула  довга, повна страху розповідь про шалений  радянський танк, що вбиває все на своєму шляху. Події того рокового дня з літа 1941 року так сильно закарбувалися в пам'яті німецького офіцера, що не змогли стертися за всі наступні чотири роки жахливої війни. Той радянський танк він запам'ятав назавжди.

28 червня 1941, Білорусія. До Мінська вриваються німецькі війська. Радянські частини відступають по Могилевському шосе, одну з колон замикає єдиний вцілілий  танк Т-28, ведений старшим сержантом Дмитром Малько. У танка проблема з двигуном, але повний запас ПММ і боєкомплект.

Під час авіанальоту в районі  Березино, від близьких розривів бомб Т-28 безнадійно глухне. Малько отримує наказ підірвати танк і продовжити слідувати у Могильов в кузові однієї з вантажівок з іншими бійцями змішаного складу. Малько просить дозвіл під його відповідальність відкласти виконання наказу - він спробує відремонтувати Т-28, танк зовсім новий і не отримав значних пошкоджень у бойових діях. Дозвіл отримано, колона йде. Протягом доби Малько дійсно вдається привести двигун в робочий стан.

Далі в сюжет включається елемент випадковості. До місця стоянки танка несподівано виходять майор і четверо курсантів. Майор - танкіст, курсанти артилеристи. Ось так несподівано формується повний екіпаж танка Т-28. Всю ніч вони обмірковують план виходу з оточення. Могильовське шосе напевно вже перерізане німцями, потрібно шукати інший шлях.

... Оригінальну пропозицію про зміну маршруту висловлює вголос курсант Микола Педан. Зухвалий задум одноголосно підтримується знову сформованим екіпажем. Замість слідування в розташування збірного пункту відступаючих частин, танк помчить в протилежну сторону - на Захід. Вони прорвуться з боєм через захоплений Мінськ і вийдуть з оточення по Московському шосе в розташування своїх військ. Унікальні бойові можливості Т-28 допоможуть їм здійснити такий план.

Паливні баки заповнені практично до кришок, боєкомплект - хоча і не повний, але старший сержант Малько знає місце розташування кинутого складу боєприпасів. У танку не працює рація, командир, стрілки і механік водій заздалегідь обумовлюють комплекс умовних сигналів: нога командира на правому плечі механіка-водія - правий поворот, на лівому - лівий; один поштовх в спину - перша передача, два - друга; нога на голові - стоп. Трибаштова  громада Т-28 висувається по новому маршруту з метою жорстоко покарати фашистів.

На покинутому складі вони понад норму поповнюють боєкомплект. Коли всі касети заповнені, бійці навалюють снаряди прямо на підлогу бойового відділення. В догонку повантажили 7000 патронів для кулеметів в бічних кулеметних баштах. Щільно поснідавши, екіпаж рушив в бік столиці Білоруської РСР, де вже кілька днів господарювали фріци.

За вільної траси, Т-28 несеться до Мінська на повному ходу. Попереду, в сірій імлі з'явилися обриси міста, височіли труби ТЕЦ, заводські корпуси, трохи далі виднілися силует Будинку уряду, купол собору. Все ближче, ближче... Бійці дивилися вперед, з тривогою очікуючи головний бій усього їхнього життя.

Ніким не зупинений, «Троянський кінь» минув перші німецькі кордони і в'їхав в міську межу, - як і передбачалося, фашисти прийняли Т-28 за трофейну бронетехніку і не звернули ніякої уваги на одинокий танк.

Хоча домовлялися до останньої можливості дотримуватися скритності, всеж-таки не стерпіли. Першою мимовільною жертвою рейду став німецький велосипедист, що весело крутив педалі прямо перед танком. Його миготяча фігура в оглядовій щілині дістала механіка-водія. Танк рикнув мотором і закатав невдачливого велогонщика в асфальт.

Танкісти проїхали залізничний переїзд, шляхи трамвайного кільця і опинилися на вулиці Ворошилова. Тут, біля лікеро-горілчаного заводу, на шляху танка зустрілася група німців: солдати Вермахту обережно вантажили у вантажівку ящики з пляшками спирту. Коли до анонімних алкоголіків залишалося метрів п'ятдесят, запрацювала права башта танка. Гітлерівці, як кеглі, попадали  поруч з автомашиною. Через пару секунд танк штовхнув вантажівку, перевернувши її догори колесами. Із розбитого кузова по окрузі став поширюватися смачний запах торжества.

Не зустрівши опору і сигналів тривоги з боку розсіяного панікою противника, танк  заглибився в межі міста. В районі міського ринку, танк згорнув на вул. Леніна, де йому назустріч попалася колона мотоциклістів.

Перша машина з коляскою самостійно в'їхала під броню танка, де була розчавлена разом з екіпажем. Розпочався смертельний атракціон. Лише на мить перекошені від жаху обличчя  німців показувалися в оглядовій щілині механіка-водія, зникаючи потім під гусеницями сталевого монстра. Мотоцикли в хвості колони спробували розвернутися і втекти від смерті, що наближалася, але  потрапили під вогонь баштових кулеметів.

Намотавши на гусениці невдачливих байкерів, танк рушив далі, проїжджаючи по вул. Радянській, танкісти всадили осколковий снаряд в групу стоячих біля театру німецьких солдат. І тут виникла невелика заминка - при повороті на Пролетарську вулицю танкісти несподівано виявили, що головна вулиця міста битком заповнена живою силою і технікою противника.

Передня частина танка Т-28 оснащена трьома кулеметами ДТ калібру 7.62 (два баштових, один курсовий) і короткоствольною гарматою калібру 76.2мм. Скорострільність останньої - до чотирьох пострілів на хвилину. Скорострільність кулеметів – 600 пострілів / хв.

Відкривши вогонь з усіх стволів, практично не цілячись, трибаштове чудовисько ломанулись вперед, змітаючи всі перешкоди в кривавий вінегрет.

Серед німців почалася паніка, що виникла у зв'язку з загальним ефектом несподіванки і нелогічності появи важкої бронетехніки Червоної Армії в тилу німецьких військ, де ніщо не віщувало такого нападу ...

Залишаючи за собою сліди військової катастрофи, машина повністю проїхала всю вулицю до самого парку, де була зустрінута пострілом протитанкової 37-міліметрової гармати PaK 35/36.

Схоже, тут  радянський танк вперше зіткнувся з більш-менш серйозним опором. Снаряд висік іскри з лобової  броні. Другий раз фріци пальнути не встигли - танкісти, вчасно помітили відкрито стоячу гармату і негайно відреагували на загрозу - на Pak 35/36 обрушився шквал вогню, перетворивши гармату і розрахунок на безформну купу металобрухту.

В результаті безприкладного рейду гітлерівцям було завдано великих втрат в живій силі й техніці, а танк Т-28 вже йшов по Московському проспекту з лігва фріців. Однак, дисципліновані німці вийшли з шокового стану, подолали страх і спробували надати організований опір прорвавшомуся в їх тил радянському танку. В районі старого кладовища Т-28 потрапив під фланговий вогонь артилерійської батареї. Першим же залпом була пробита 20 мм бортова броня у районі моторно-трансмісійного відділення. Хтось скрикнув від болю, хтось зло вилаявся. Палаючий танк продовжував рух до останньої можливості, весь час отримуючи нові порції німецьких снарядів. Майор наказав покинути  бойову машину.

Старший сержант Малько виліз через люк механіка-водія в передній частині танка і бачив, як з командирського люка назовні вибрався поранений майор, відстрілюючись з табельного пістолета. Сержант встиг відповзти до огорожі, коли здетонував  лишившийся в танку боєкомлект. Башту танка підкинуло в повітря і вона впала на колишнє місце. У метушні і користуючись значним задимленням, старшому сержанту Дмитру Малько вдалося сховатися в городах.

Малько восени того ж року вдалося повернутися до частин Червоної Армії. Він зумів вижити і пройти всю війну. В 1944 році, він в'їхав у звільнений Мінськ на Т-34 по тому ж Московському проспекту, по якому він в 41-му намагався з нього вирватися.  Дивно, але він побачив той свій перший танк, який відмовився покинути й знищити під Березіним і який потім з таким трудом змогли знищити солдати Вермахту. Танк стояв на тому ж самому місці, де був підбитий. Німці чомусь не стали його прибирати з траси. Вони були хорошими солдатами і вміли цінувати військову доблесть.

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: