Перший танковий бій

 

24 квітня 1918 у розпал німецького наступу на село Віллер-Бретонне англійські танки у складі одного відділення (два кулеметних і один гарматний танк Mk.IV) почали контратаку наступаючого супротивника. Однак, коли танки наблизилися до села, назустріч їм виповзли німецькі танки А7V. Обидві сторони зіткнення не очікували, але робити було нічого, і танки вступили в найперший в історії танковий бій.

Англійцям спочатку довелося особливо важко: з трьох машин два танки у них були кулеметними, а екіпажі виснажились  тривалим перебуванням у протигазах через те, що напередодні їх позиції були обстріляні хімічними снарядами. Отже, британці на перший погляд поступалися германцям у вогневій міці, та працездатності танкістів. Однак, вже в цьому зіткненні проявилися такі фактори, як танкова маневреність, досвід і злагодженість екіпажів. Цікаво, що бій проходив біля позицій британської піхоти і на очах у артилерії німців, але ні ті, ні інші в ньому участі не взяли. Германські  артилеристи побоялися вразити свої танки, а англійська піхота просто не мала  будь-яких протитанкових засобів. Кулеметні танки отримавши великі пошкодження, змушені були відіповзти у тил, а гарматний танк продовжив бій. Німецькі танки зупинилися так, що бій фактично міг вести  лише  один з них – він стріляв з місця гарматою  і кулеметами , у тому числі бронебойниймі кулями. На відміну від німців  танк  англійський постійно маневрував, здійснював постріли з ходу, і з коротких зупинок. Після трьох влучень у А7V було пошкоджено масляний радіатор. Екіпаж зумів відвести його на невелику відстань, й  залишив танк.

Пішли назад і два інших німецьких танка, але англійський танк не зміг їх переслідувати, бо снарядами якими  почала стріляти німецька артилерія у нього розірвало гусеницю. Проте поле бою лишилося за англійцями, що давало їм всі підстави вважати себе переможцями.

Не так вдало закінчилася в той день для англійців інша зустріч німецьких та англійських танків - неподалік села Каші. Тут один А7V «Зігфрід» зустрівся c сім'ю середніми танками англійців і, відкривши вогонь з місця, підбив один (ще три вразили артилеристи) й пошкодив три інших  Німцям пізніше, правда, теж довелося зазнати втрат - один їх танк перекинувся , був кинутий своїм екіпажем і практично цілим потрапив в руки англійців. Обидві ці сутички показали, що танк з гарматним озброєнням перевершує кулеметні машини, після чого англійці почали випуск танків, на яких один кулемет замінили на гармату. Німці також отримали для себе урок з цих боїв і поспішили з розробкою більш потужних танків А7V і «К», озброєних 77-мм гарматами. Однак, коли це завдання отримав конструктор Йозеф Фольмер, він, мабуть, вирішив, що правильніше буде створювати невеликі легкі машини, які можна випускати і швидше і в більшій кількості. Справа в тому, що в автопарках німецького військового відомства до цього часу накопичилося понад 1000 автомобілів, визнаних непридатними для потреб армії через  великі  витрати пального та шин. Було вирішено використовувати їх в якості силового приводу для нових бойових машин, от тільки замість коліс поставити автомобілі на гусениці. Виходило, що шасі автомобіля повинно було знаходитися як би усередині гусеничного шасі, що дозволяло спростити їх серійне виробництво. У результаті робіт Фольмера, вийшов невеликий легкий танк вагою 7 т. При першому ж погляді на цей танк впадала в очі його схожість з англійським танком Mk.А «Уїппет», який німцям дуже сподобався.

Танк, що отримав позначення LK-I, також, як і прототип англійського танка «Уїппет», мав поворотну башту, озброєну кулеметом, в той час як на більш важких танках LK-II 57- мм гармату  встановлювали в нерухомій броньовий рубці в задній частині корпусу. Передбачалося, що третина випущених танків буде кулеметними, а дві третини - гарматними. Верховне командування знову підтвердило замовлення і на цей рік, але війна закінчилася раніше, ніж був зібраний хоча б один серійний танк.

Вийшло так, що Німеччина, яка могла робити танки ні в якій мірі не гірші за  танки союзників, зуміла виготовити всього лише 20 серійних і кілька дослідних машин. Вдалі розробки німецьких конструкторів загальмувалися на рівні промислового виробництва, яке виявилося недостатньо гнучким для швидкого переходу на випуск нової продукції. Перемога, здавалося, була дуже близька, але саме кількості достатньо легких і дешевих танків не вистачило для її досягнення.

 

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: