Міф про міграцію слов’ян у Залісся

 
   
Пропонуємо Вашій увазі переклад статті з білоруського видання
«Аналитическая газета «Секретные исследования» у №12 за  2013 рік
 
 
Ідеологія західнорусизма, що заперечує незалежність Білорусі від Росії, заснована на постулаті, що 150 мільйонів нинішніх росіян - це нібито «слов'яни» і «старший брат білорусів». Ну а сам цей постулат спирається на міф про те, що колись слов'яни масово мігрували в фінське Залісся, де стали основою російського етносу. Якщо викрити цей міф, впаде і все «древо» з концепцією про «три братні народи» (і тим більше міф західнорусизма, в якому білорусів та українців називають «рускими»).
 
Значення цього міфу настільки величезне для московських ідеологів, що будь-які спроби піддати його науковому сумніву видаються як «підступи націонал-сепаратистів» і «ворогів Русі». Наприклад, в «Вікіпедії» говориться в розділі «Слов'янська колонізація Північно-Східної Русі»:
 
«Факт існування фіно-угорського населення на землях Північно-Східної Русі до приходу слов'ян використовувався на різних етапах історії окремими публіцистами як доказ« неслов'янського »походження великоруської народності. Одним з перших, хто сформулював ідею туранського походження «московитів», був поляк Франциск Духінський, який виступав у 19 столітті за відновлення Речі Посполитої в старих кордонах як форпост Європи проти азіатського впливу. Незважаючи на те, що його тези були з часом знехтувані й забуті науковим співтовариством, в 20 столітті вони були підхоплені прихильниками українського націоналізму.
 
З кінця 20 століття стали широко розповсюджуватися навколонаукові твердження про те, що сучасний російський народ, нібито, за своїм походженням є переважно фіно-угорським, а не слов'янським, а слов'янську мову й культуру лише сприйняв ззовні, що намагаються підкріпити результатами масштабної генетичної експертизи гаплогрупп Y -хромосоми, що передаються із покоління у покоління по чоловічій лінії практично без зміни. Однак, ці твердження   є політично заангажованими і не підтверджуються наукою, що дозволяє більшості антропологів, філологів, генетиків та істориків, що займаються проблемами фінно-угроведення та історії східно-слов'янських племен, стверджувати, що із наукової точки зору така думка є бездоказовою ».
 
Насправді політично заангажованими і бездоказовими є твердження якраз росіян про те, що всі вони є нібито «нащадками масово мігрувалих слов'ян».
 
Спростовуючи такі уявлення, Микола Янковський, генетик, член-кореспондент РАН, директор Інституту загальної генетики ім. Вавілова Російської Академії Наук заявив наступне: «Росіяни далі від" братів "-слов’ян і близькі до сусідів - естонців, фінів, марійців, комі ... Та й казанські татари з чувашами - теж суть фінно-угри в основі своїй. А прийшлі ... Чи багато їх прийшло? Теорії про багатотисячні переселення народів не більше ніж казки. Так, приходили з Русі князі, при них були дружини - коли 100 мечів, коли, максимум, тисяча-дві. Це якщо брати малонаселену Східно-Європейську рівнину. Інша справа, що вони захоплювали владу, нав'язували нову мову, віру, гроші, потім і загальну назву захопленої території ... »
http://old.tvkultura.ru/video.html?id=197504 (Н. Янковський. «Етногеноміка». Лекція 2)
 
Однак подібні думки для російських вчених і тим більше ідеологів - це величезна рідкість. Та ж «Вікіпедія» на основі праць радянських істориків малює прямо-таки епохальну картину міграції в Залісся натовпу  українців з Києва і натовпу кривичів з Білорусі. Але ні обсягу цієї міграції, ні її виразних причин не називають. Найцікавіше, що за цією концепцією росіяни - це колоніальна помісь білорусів з українцями, а зовсім не їх «старший брат» і навіть не рівноправна частина якогось «давньоруського народу».
 
У Білорусь словяни не мігрували
 
До речі, ось думка білоруської науки: на територію Білорусі ніякі «слов'яни» масово не мігрували і предками білорусів не є. У висновку до книги «Передісторія білорусів з найдавніших часів до XIII століття» білоруські вчені Олексій Дермант і Сергій Санько («Етногенез білорусів: наука та ідеологія») пишуть:
 
«1) згідно з наявними сьогодні відомостями різних наук споконвічними мешканцями, тобто автохтонами нашого краю були балтомовні племена;
2) консервативність антропологічно-генетичного вигляду білорусів не дозволяє прийняти теорію про масову слов'янську міграції на територію майбутньої Білорусі;
3) слов'янізація місцевого балтського населення мала в основному мовний (частково і культурний) характер;
4) особливості процесу формування білоруської етнічної спільноти відповідають етногенетичній ситуації, коли передбачувані переселенці становили меншість, однак через адміністративно-релігійний фактор воно справило зміни в мовно-культурному ландшафті місцевого населення;
5) балтське коріння родоводу білорусів знаходять підтвердження в специфічних антропологічних, етнографічних, лінгвістичних рисах;
6) вони також пояснюють факт тривалого історичного співіснування предків білорусів та летувісів у межах однієї держави - Великого князівства Литовського, так само як і органічний характер його освіти ».
 
Як ми бачимо, московські діячі дотримуються прямо протилежних поглядів про походження московитів-росіян. У зв'язку із цим хотілося б отримати відповідь на наступні питання - як докази їх уявлень про своє походження.
 
ПИТАННЯ
 
Отже, ось деякі питання у зв'язку із нібито «масовою міграцією слов'ян» на територію Залісся (Суздальської землі) «з середини приблизно X століття, пік міграції - рубіж XI-XII» (як сказав один з московських «фахівців»):
 
1. Як я показав вище, ця гіпотетична «масова міграція слов'ян» не відома в Білорусі. Так з якого дива вона повинна була відбуватися в Залісся? Або Залісся відрізнялося чимось від Білорусі?
 
2. З території Білорусі ця «міграція» не могла йти, бо її не було і в самій Білорусі. Звідки вона тоді йшла? З України? І в такому випадку росіяни - це українці?
 
3. Навіщо жителям Київського регіону мігрувати в убоге Залісся, де врожайність в кілька разів нижча, немає полів для землеробства, а тільки лісові хащі?
 
4. Які обсяги цієї міграції в абсолютному значенні (10 осіб? Тисяча? 10 мільйонів?) І у відсотковому значенні (від місцевого населення фіно-угрів)?
 
5. Чому в історичних джерелах нічого не відомо про якусь «масову міграцію слов'ян» у Залісся?
 
6. Сьогодні 150 мільйонів нібито «російських-слов'ян». А в Білорусі тільки 7 мільйонів білорусів. Як же так вийшло, що татари на три століття захопили в ярмо таких численних слов'ян Залісся, але не змогли захопити предків всього-то 7 мільйонів білорусів?
 
7. У 1500 році, згідно з даними істориків, населення білоруської частини ВКЛ приблизно дорівнює населенню росіян в Московії. Питання: якщо сьогодні в РБ тільки 7 мільйонів білорусів, то звідки після 1500 в Росії взялося в 20 разів більше нібито «предків міграції XI-XII століть»?
 
У Суздальській землі і потім в Московії, де нібито зібралася половина слов'ян усього світу, повинна була бути жахлива щільність населення. А на ділі вона була в кілька разів нижча, ніж у Білорусі.
 
8. На території Залісся є тільки кілька слов'янських топонімів періоду нібито «масової міграції слов'ян XI-XII століть»: Ярославль, Володимир, Ростов, Нижній Новгород. Але створення цих міст в літописах не пов'язане ні з якою «масовою міграцією слов'ян», а тільки з діяльністю загарбників - київських князів, і будували ці міста за літописами місцеві фіно-угри: мещера, мурома, мокшани та інші - за наказами київських князів. Питання: чому при нібито «масовій міграції слов'ян» єдині міста зі слов'янськими назвами будують місцеві фіно-угри, а всі інші міста Залісся фінно-угорські: Москва, Суздаль, Кострома, Муром і т.д., й т.п.?
 
9. Чому антропологічно нинішні жителі Центральної Росії зберігають фінно-угорські риси? Чому І.М. Данилевський з МДУ в своєму курсі лекцій «Давня Русь очима сучасників і нащадків (IX-XII ст.)» (М., 1998) визначає стародавні черепа жителів Залісся як «особливих східних слов'ян з фінно-угорськими черепами»? Виходить, що в Залісся «масово мігрували слов'яни з фінно-угорськими черепами»? І куди, до речі, зникло потім фінно-угорське населення Залісся (мещера, мурома, чудь, мокша, ерзя  та ін.)? Теж кудись мігрувало? Але залишило-таки свою антропологію нинішнім мешканцям краю?
 
10. Ну і головне - ПРИЧИНИ. Навіщо якимось «слов'янам» масово мігрувати саме в фінське Залісся? Там холодний клімат, немає полів, а жити можна тільки на березі річок - але ці місця вже зайняті фіно-уграми. У ті століття мігрували тільки кочові народи - і тільки в районах степів (наприклад, предки гунів булгари і угорці, а також раніше під час великого переселення народів готи і алани-сармати, вся ця міграція йшла по районах степів та лісостепу). А ось слов'яни - це осілі землероби, їм немає потреби кудись мігрувати в пошуках нових пасовищ для худоби. Навпаки, при міграції їм треба висікати ліс - інакше нічого не посієш, а значить - помреш з голоду.
 
Історія знає тільки дві масові «міграції» білорусів до Московії-Росії. Перша - це коли війська Олексія Михайловича відвели в рабство у кайданах 300 тисяч майстрових білорусів під час війни 1654-1667 рр. (ГОРОДЯН, підкреслюю), а друга - коли під час Першої світової війни в Росію бігло близько мільйона білорусів. У підсумку російський етнос виявився істотно «розбавлений» білорусами (враховуючи до того ж, що РРФСР привласнила і зросійщувала етнічно білоруські землі Смоленщини, Псковщини, Брянщини та інші кривицькі). Але коли російські «фахівці» говорять про якусь «масову міграцію слов'ян в XI-XII століттях» в Залісся, то в чому ж причини цього? Бігти туди було нема чого. Може, було ВІД ЧОГО бігти? Але й цього в джерелах немає - ніяких катаклізмів для такої втечі з території України.
 
ОТЖЕ, хотілося б почути відповіді на ці питання. Навіщо «слов'янам» Київщини раптом знадобилося переселятися в холодне і голодне фінське Залісся. Причому переселятися в об'ємі в десятки разів більшому, ніж все населення Київського регіону, звідки нібито і йшло це фантастичне «переселення».
 
І останнє питання. Якщо за міфом московських істориків 150 мільйонів нібито «слов'ян-росіян» походять від якоїсь міграції в Залісся «масово слов'ян» - то виходить, що в XI-XII століттях населення цього Залісся було таким же, як тоді населення разом узятих нинішніх Німеччини та Франції. Тобто оця «земля Суздальська» нібито дорівнювала по населенню з величезною частиною Європи. Мало того, в цій «землі Суздальській» нібито сконцентрувався кожен другий слов'янин планети (сьогодні у світі близько 300 мільйонів слов'ян, кожен другий з них - росіянин).
 
І ось маючи в Заліссі в XI-XII століттях таку жахливу концентрацію населення (що тільки їли там ці мільйони?) ці «масово мігрувалі слов'яни» (половина слов'ян планети, населення тодішніх разом узятих Франції та Німеччини) - на три століття були підкорені татаро монголами, чисельність яких сьогодні по 3 мільйони татар і монголів.
 
Як таке може бути?
 
ЩО ГОВОРИТЬ ДЕМОГРАФИЯ?
 
У 1646 році населення Московської держави (разом з фінськими і татарськими народами) - 7 млн. Правда, нинішні російські історики всі сім мільйонів називають «рускими» (мабуть, через відсутність даних, а головне, через відсутність критеріїв, кого взагалі «рускими »вважати).
 
У той час білорусів - 3 млн. Українців - близько 5 млн., Поляків - близько 5 млн. Якщо вважати, що ті 7 млн. «руских» - нібито до нинішнього часу стали 150 мільйонами «росіян-слов'ян», то з цієї пропорції сьогодні повинно було бути близько 65 мільйонів білорусів, близько 100 мільйонів українців і близько 100 мільйонів поляків. Цього ми не спостерігаємо. Значить, «щось негаразд» з російською демографією.
 
Якщо ми візьмемо демографічне зростання поляків та українців за еталон і докладемо до росіян з 1646 року, то виявиться, що сьогодні «росіян-слов'ян» не може бути більше 65 мільйонів. А враховуючи, що тоді «руских» в Московській державі було лише близько половини (про це говорить, наприклад, склад війська Московії у війні 1654-1667 років: половина «мордва да татари, російської не знають»), то реально сьогодні нащадків «руских -славян »Московії 1646 року має бути лише близько 30 мільйонів чоловік. А не 150 мільйонів!
 
Факти показують, що вони взялися зовсім не від міфічної «масової міграції слов'ян в Залісся» в дотатарський час (а деякі «розумники» добрехались до того, що нібито слов'яни масово втікали в Залісся вже під час Орди - під татаро-монгольське іго!). А з'явилися набагато і набагато пізніше - і зовсім не демографічним шляхом, і не шляхом якоїсь «міграції слов'ян».
 
Судіть самі. Ось «незрозуміле» зростання числа «руских» за даними «Вікіпедії»:
 
1646 рік - 7 млн.
 
1719 рік - 11 млн. Динаміка зростання: + 57,00% за 73 роки
 
1795 рік - 20 млн. + 82,00% за 76 років
 
1843 рік - 36 млн. + 80,00% за 48 років
 
1896 рік - 55.667.469 + 54,63% за 53 роки
 
1926 рік - 77.791.124 + 39,74% за 30 років
 
1939 рік - 99.591.520 + 28,02% за 13 років
 
1959 рік - 114.113.579 + 14,58% за 20 років
 
1970 рік - 129.015.140 + 13,06% за 11 років
 
1979 рік - 137.397.089 + 6,50% за 9 років
 
1989 рік - 145.155.489 + 5,65% за 10 років
 
По-перше, ця динаміка зростання етносу в рази вища, ніж у всіх європейських народів в той час. Не могли російські жінки народжувати більше, ніж жінки Речі Посполитої, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини, Голландії, Англії. Навпаки: в більш цивілізованих країнах дитяча смертність була істотно нижча, ніж в Московії-Росії, а значить - і вище повинен бути рівень демографічного зростання. Але ні: у російського етносу він «чомусь» значно вище. Причому, вище, ніж і у неросійських російських провінцій - Фінляндії, Польщі, Литві-Білорусі, Західній Україні, Прибалтиці, Молдові - після їх захоплення до складу Російської імперії у XIX ст. А населення Мордви, Татарстану, Башкирії та інших «нерусских», але давно російських регіонів практично перестало рости і «тануло».
 
Частина етносів Росії взагалі зникла при русифікації, не залишивши науці навіть своєї мови: чудь, мурома, мещера. Вимирання інших відбувається на наших очах: наприклад, абсолютна більшість бурятів при останньому перепису населення РФ себе назвали «росіянами» і «слов'янами».
 
По-друге, самі скачки цієї динаміки чітко показують, що мова йде не про демографічне зростання при відтворенні населення, а зростання за рахунок асиміляції інших народів. Які - що головне в нашій темі - ніякого відношення не мали і не мають до якогось фантастичного «мігрування у Залісся в давнину слов'ян». Цей міф і покликаний приховати жахливу за масштабами асиміляцію «інородців» в російський етнос.
 
По-третє, цікаво простежити раніше 1646 ретроспективно цю динаміку зростання російського етносу з приростом + 80,00% за 48 років (округлимо до 50 років). Якщо враховувати, що 7 млн. в 1646 - це вся чисельність тоді Росії, а руских було (згідно етнічним складом армії) лише близько половини, то тоді число руских у Московії - близько 3500 тисяч. Не треба забувати, що багато ординських народів увійшло під владу Москви зовсім недавно, тільки з 1560-х років, вони ще не були значимо русифіковані. Нагадаємо, що зараз з торжеством відзначили ювілеї «450-річчя входження до складу Росії» Адигеї, Башкирії, Удмуртії, Карачаєво-Черкесії, Чувашії і т.д., захоплені Іваном Грозним. Їх жителі, як і населення Орд Казанської, Астраханської, Сибірсько, «рускими», звичайно, тоді не були (русифікація торкнулася цих регіонів набагато пізніше).
 
Отже, в 1646 під владою царя Олексія Михайловича російський етнос становив приблизно 3,5 мільйона. Згідно з динамікою зростання російського етносу з приростом + 80,00% за 50 років, виходить наступна картина.
 
Руский етнос повинен був становити в 1600 році тільки близько 1944000. Чоловік. У 1550 - 1,080 млн. (При правлінні Івана Грозного). У 1500 році - 600 тисяч руских (при Василі III). У 1450 році - 333 000 руских, в 1400 році - 185 тисяч руских. У 1350 році на землях нинішньої РФ жило всього 103 тисячі руских - які якось примудрилися через 30 років перемогти в Куликовській битві татар, виставивши, згідно з літописом, військо в «300 тисяч». У 1300 на території РФ було 57 тисяч руских людей. А в 1200 - 18 тисяч, в 1150 - (нагадаю, нібито в 1147 Юрій Долгорукий заснував Москву) - на всю Росію тільки 10 тисяч руских.
 
У 1100 - 5,5 т., В 1050 - 3 т., В 1000 - 1667 чоловік на всю Росію. В 950 - 926, в 900 - 514, в 850 - 286. Хтось може сказати, що ось стільки й було руских-ободритів у маркграфа Данії та князя полабської Русі Рюрика, коли він приплив русифікувати Ладогу і засновувати там Новгород. В принципі, цих колоністів, які принесли в регіон одночасно поняття «Русь», «слов'яни» і «руська мова» (рутенська), було дійсно небагато - за оцінками вчених, лише кілька тисяч, максимум -не більше десятка тисяч.
 
Але тут мова не про це, а про тенденцію. Адже якщо ми візьмемо офіційні наукові цифри про чисельність ВСЬОГО (включаючи неруського) населення Росії в 7 млн. в 1646, то у нас вийде з ретроспективою зростання + 80,00% за 50 років, що ВЗАГАЛІ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ РОСІЇ (в кордонах 1646, тобто на заході нинішніх, а на сході без бурятів і Далекого Сходу) в 1000 році проживало тільки рівно три тисячі чоловік!
Якщо продовжити тенденцію, то виявиться, що в 950 р на території Росії в кордонах 1646 жило лише 1700 осіб, в 900 році - 944. У 850 р - коли приплив Рюрик - 524 мешканця величезної країни. У 800 році - 291 осіб. У 750 - 162. У 700 - 90. В 650 - 50. У 600 - 28. У 550 році - 15 осіб.
Абсурд зрозумілий: ось що на ділі означає приріст руских + 80,00% за 48 років (з 1795 по 1843).
Історія знає сплески народжуваності в ХХ сторіччі. Але вони пов'язані з поліпшенням медичного обслуговування та подоланням дитячої смертності, чого ще не було у росіян в період з 1795 по 1843 - та ще тільки у них одних, так як етноси інших європейських народів Російської імперії (білоруси, українці, поляки, фіни, молдавани ) тоді чомусь не росли в такій величезній пропорції. Є з чим порівнювати.
Вважається, що росіяни не східний народ, а значить - їх рівень народжуваності не повинен перевищувати аналогічний у своїх європейських сусідів. Давайте порівняємо дані вже нашої епохи.
У 1959 р - 114 мільйонів руских, але, незважаючи на почавшуся у європейців і росіян в 1970-х депопуляцію, в 1989 - вже 145 мільйонів руских.
Аналогічні дані по європейським сусідам росіян відповідно у роках: білоруси - 8 і 10 мільйонів, українці - 42 і 52 млн., Летувіси - 2,7 і 3,7 млн., Естонці - 1,2 і 1,6 млн. В принципі тенденція загальна. Але: Таджицька РСР - 2 і 5,1 млн., Туркменська РСР: 1,5 і 3,5 млн., Киргизька РСР: 2 і 4,3 млн., Узбецька РСР: 8,1 і 20 млн. І т. д.
 
Тобто у європейській частині СРСР зростання населення склало за 40 років близько 20%, а в Середній Азії СРСР - близько 250%!
Ну а Китай, Індія, Пакистан, Індонезія за цей період теж виросли по населенню в кілька разів, і там зараз живе дві третини населення планети. Але звертаємо увагу: цей демографічний вибух там стався тільки зараз і був неможливий до середини ХХ століття. А у росіян такий «демографічний вибух» спостерігається задовго до приходу науково-технічної революції, з початку «піднесення Москви». І викликаний він, ясно  не раптовим зростанням народжуваності, а обширною багатовіковою асиміляцією «інородців» в росіян-московитів.
Абсурдно повірити, що в нашій Смоленщині, коли вона під владу Москви потрапила, раптом стали народжувати дітей в 4 рази більше, ніж у сусідній Витебщині. Не буває такого. Але за поданими «Вікіпедії» виходить, що це так.
Витоки міфа
Ось цю всю жахливу і безпрецедентну масову асиміляцію інородців в «руских-слов'ян» і покликаний приховати, як фіговий листок, міф московських ідеологів про якусь «неймовірно масову міграцію слов'ян у Залісся в XI-XII століттях». Цифри і факти показують, що «росіяни стали «русскими» і слов'янами» зовсім не тоді, а зовсім недавно.
Асиміляція йшла через московську релігію, обожнювання царя. Перехід в несторіанську церкву Москви (140 років автокефальна і не є ні руською, ні православною до 1589 року) був одночасно актом присяги царю. При цьому інородці отримували «руські» імена та прізвища, вчилися «руській» мові за церковнослов’янському болгарському від попів. Тому російська мова найбільш схожа на болгарську, і тому росіяни кажуть в знак згоди балканське «да», а не «Так» у білорусів, українців, поляків і ободритов Рюрика (і стародавніх жителів Новгорода і Пскова). Через кілька поколінь «нерусский» народ московізувався і поповнював «руский етнос».
 
Закони Росії суворо наказували дітей від змішаних шлюбів віддавати тільки в віру РПЦ і вважати «рускими» (порушення каралися каторгою і позбавленням батьківських прав на дитину) - ось джерело поповнення «руского етносу». Плюс велася масова московізація етнічно білоруських та українських земель. Наприклад, за даними комісії МВС під управлінням Ріттіха, в 1864 році в Смоленщині і самому Смоленську абсолютна більшість жителів білоруси і деякі в окремій графі «перехідні від білоруського до великоросійського племені» (???), а не великороси.
Знаки питання тому, що у Ріттіха і так білоруси знаходяться в графі «РУССКИЕ», але навіщо-ж уряд Росії і МВС країни ініціює якісь маніпуляції, щоб «руский» білорус навіщось ставав «руским великоросом» - а зворотний процес був карний. Як бачимо, всупереч постійним судженням деяких сучасних політиків, білоруси в 1864 році вважалися зовсім не «рускими зі знаком якості», а якраз «недоробленими рускими», яких слід було перетворювати на великоросів.
Асиміляція «руских білорусів» в «руских великоросів» (тобто «руских» в «росіян», що масло масляне і що показує за змістом абсурдність зусиль Росії, а точніше великодержавний шовінізм в чистому залишку) дала плоди. Через всього три-чотири десятиліття в Смоленщині білорусів лише нібито кілька відсотків, а решта «великоросійське плем'я». Аналогічно в той час з татарами: за переписом 1897 р, на думку татарських дослідників, царизм записав у «руский етнос» 30 мільйонів татар.
За переписом 1897 р тільки 90 тисяч росіян на території нинішньої РБ були переселенцями або нащадками переселенців з Росії, а інші 145 тисяч «руских» - уродженці Білорусі і за походженням білоруси. Павло Терешкович писав про них у журналі «Німан»:
«Це білоруські Івани, безбатченки, для яких « західнорусизм »став не тільки ідеологією, а й формою етнічної самосвідомості. ... На початку ХХ століття «ахіднорусісти» виявили, що, виявляється, є ще кого ненавидіти «з болем і насолодою» [як вони ненавиділи поляків і євреїв, на думку журналу «Вісник Західної Росії»] - білорусів. Тих білорусів, які посміли заявити, що край цей не тільки не польський, але й не російський, а є радзiма, Білорусь. «Європейсько-масонський план руйнування російської держави», «білоруська белиберда» - ось приклади перлів красного письменства, завалених на голови видавців «Нашої нiви».
І ось яка дивна картина виходить! Ці 145 тисяч білорусів і жителі Смоленщини раптом стають «рускими» - і як підсумок теж себе починають зараховувати до «уродженців Залісся» і до міфічних «нащадків масової міграції слов'ян в Північно-Західну Русь». Хоча нікуди не мігрували, а як жили на білоруських етнічних землях, так і живуть.
При останньому переписі населення в РФ себе «русскими» назвали 160 тисяч бурятів - бо у них руські імена та прізвища типу «Семен Петров», а бурятської мови не знають, русифіковані. Треба думати, вони теж «нащадки масової міграції слов'ян у Залісся». І «брати» білорусів. А для білорусів, які записалися в великоросів, - взагалі один етнос.
Так ось в США теж є дуже великий етнос, що говорить англійською мовою: американці. Але там ніхто не стверджує, що всі вони - нащадки «масової міграції з Англії в 1700-х роках», як у Росії постулюється, що росіяни - нащадки «масової міграції слов'ян у Залісся в XI-XII століттях». Якщо в США негр або китаєць говорить англійською мовою, то не вважає себе при цьому англійцем і не виводить свій родовід з Британських островів. Але в Росії все, що говорить російською, автоматично зараховуються офіціозом, наукою і масовою свідомістю до «слов'ян».
Підвівши підсумок
Цю тему московські ідеологи хочуть представити як «злісні вигадки українських націоналістів, які намагаються виставити росіян не слов'янами, а фінно-уграми».
Ні, все набагато складніше.
Фінно-угри і народи Орди дійсно є основою етносу руских Росії, це науковий факт. Але серед руских також чимало нащадків білорусів (частину їх можна простежити по нашій специфічній формі прізвищ на «-ович» і «-вич»), а ще більше нащадків українців. Тільки от змішалися вони з рускими зовсім не в ході якоїсь «масової міграції XI-XII століть», а зовсім недавно - в останні два століття.
З настанням епохи урбанізації змішання тільки посилилося багато разів, і в більшості випадків вже важко сказати, генів якої етнічної групи у конкретної людини більше. Правда, генетичні дослідження показують, що все одно тенденції зберігають субстратну основу: у білорусів Балтські, в українців по регіонах сарматські в Західній Україні, Балтські по Дніпру, фінські в Східній Україні, у росіян фінські, тюркські та інші - і Блатські на кордонах з Білоруссю .
Проблема в тому, що саме білоруські землі кривичів, захоплені Росією у ВКЛ-Білорусі, нині генетики РФ виводять нібито як «еталон руских слов'янських генів». Ці ненаукові спекуляції російських «колег» розкритикували білоруські генетики і антропологи (наприклад, А. Микулич).
По-перше, це землі проживання білоруського етносу - і якщо їх вважати «колискою росіян генів», то в такому випадку всі білоруси стають «еталоном російських генів» - що абсурд з наукової точки зору. Той факт, що білорусів-кривичів Смоленщини русифікували з 1864 року, не означає, що вони нібито колись масово мігрували в фінське Залісся в XI-XII століттях, а потім звідти сюди повернулися.Власне, немає і жодних наукових підтверджень, що населення Смоленщини переселялося в фінське Залісся і взагалі заселяло території Московії-Орди.
По-друге: уявлення про якусь «масову міграцію кривичів в Залісся» позбавлені не просто історичних обгрунтувань, а взагалі логіки і здорового глузду.
Ми знаємо, що фінське Залісся пішли захоплювати київські князі зі своїми дружинами - це відображено в літописах, всім відомий Юрій Долгорукий, нібито засновник Москви.
Але який кривицький (Полоцький, Вітебський, Смоленський) князь дозволить нібито десяткам або сотням тисяч своїх селян ось так запросто піти казна-куди? Таке хіба було в Київській Русі, щоб маси селян самі без волі князя кудись йшли, зібравши всі свої пожитки і залишивши порожніми хати і сотні сіл?
 
 
І як селяни можуть влаштуватися в новій землі фіно-угрів, не маючи зброї і дружини? Це неможливо. Для колонізації треба супровід колоністів збройними загонами - що знає будь-який школяр з гри «Цивілізація», але тільки московські історики-фантазери цього не знають. Обов'язкова умова - колоністів повинен вести князь зі своєю дружиною, і князь всім командує. Якщо, звичайно, взагалі були ці колоністи. Але історія не знає жодного нашого князя із земель кривичів, який би зі своєю дружиною вирушив підкорювати Залісся, як Юрій Долгорукий.
А раз там не було наших кривицьких князів, і раз їм не стоять, як Юрію Долгорукому з Києва, пам'ятники в Москві, - то не було і ніякої колонізації Залісся кривичами-білорусами.
І по-третє: кривичі - зовсім не слов'яни, а західні балти, в той час говорили на західно-балтійських мовах, «литовському діалекті» - як пише московський історик А. Бичков у книзі «Московія». Це, вибачте, не «слов'янізація» фінського Залісся, а його ЛІТВІНІЗАЦІЯ і БАЛТІЗАЦІЯ була б. Тобто зовсім не те, що хотілося б московським ідеологам. До речі, тому вони з часів СРСР і намагаються заперечувати балтський субстрат білорусів.
У кривичів широколиций балтський тип черепа, незмінний 3500 років з епохи бронзи, а у жителів Суздальської землі - вузьколиций фінський тип черепа. Археологія та антропологія кажуть, що ніяких кривичів в Заліссі не було, вони ці землі своєю міграцією не заселяли.
І по-четверте: вільному селянину мігрувати зі свого господарства не мало ніякого сенсу. Батько і дід будували будинки, комори, стійла, колодязі, водяний млин, тобто фільварки - навіщо це все кидати? Мимовільний селянин міг бігти, але це прийняло масовий характер набагато пізніше - через багато століть, і бігли кріпаки якраз з Московії - в Січ і на Каспій, а також до нас у ВКЛ.
Потім: про Січ і Каспій ходили чутки як вольницю для втечі.
 
Але які «чутки» могли ходити у білорусів та українців про фінське Залісся як нібито «землю обітовану»? Це що - фіни самі ці чутки у наших селян поширювали, кличучи наших предків кинути всі свої господарства і до них мігрувати, щоб їх захопити?
Резюме таке: народи (тим більше осілі і землеробські) взагалі не мають бажання кудись мігрувати. Це тільки за сміховинними вигадкам московських фантазерів білоруси і українці нібито масово мігрували в Заліссяі, щоб створити там великоруський етнос. Але при цьому в той час чомусь ніякої їх навіть мікроскопічної міграції немає до інших куди як більш близьких сусідів: латишам, словакам, полякам, молдаванам, пруссам та іншим на всі сторони світу.
Чим же так ці фіно-угри Залісся раптом полюбилися білорусам і українцям? Незрозуміло.
Від Гродно до Пруссії тоді 40 км. Від Гродно і Києва до Залісся - 1000 км. Гаразд, відстані, але проблема в тому, що селяни Гродно в XI-XII століттях і не знали взагалі про існування цього Залісся. А їх нащадкам ідеологи СРСР нав'язують ретроспективно, тобто «заднім числом», уявлення, що це Залісся історично для них нібито завжди було ближче, ніж прикордонні Погезанія Міндовга, Віленщина і Мазова Варшави.
У 2000-х в нашу газету надіслав лист ветеран ВВВ, уродженець та житель Гродно, з розповіддю, як він воював. Він писав: «Не очікував, що опинюся в далекому Кенігсберзі».
Взагалі-то від Гродно до Кенігсберга ближче, ніж до Мінська. Але якщо цей шлях прокладати через ментальні установки Москви, то для жителя Гродно шлях до сусідів у його свідомості лежить тільки через Москву. А це дійсно дуже далеко, через простори Орди-Росії ...
 
ЗАДОРНОВЩІНА
 
9 червня 2013 канал СТВ показав концерт сатирика Михайла Задорнова, який зовсім не жарти жартував, а морочив голови зосередженим глядачам, які не сміялися. Естрадний клоун і за сумісництвом агітатор «великодержавия» розповів, що їздив до Швеції і зняв там історичний фільм про Рюрика. За словами Задорного, він відкрив, що «Рюрик був західним слов'янином, а не шведом, як стверджували норманісти». І, мовляв, за це Ломоносов зламав ніс придворному російському історикові Міллеру.
Перли Задорнова: «Якби Рюрик був шведом, то ми б говорили шведською мовою», «Ми покликали Рюрика до нас в Русь», «Вікінги боялися варягів і до нас, слов'ян, не плавали».
Насправді норманісти ніколи не стверджували, що Рюрик був шведом. Суперечка про друге була: що ніяких «русских», ніяких «слов'ян» і ніякої «Русі» до Рюрика в Ладозі не було. Ось суть суперечки двох концепцій. А хто такий Рюрик - це давно всім відомо.
Рюрика покликала шведська колонія в Ладозі - а зовсім не «Ми покликали Рюрика до нас в Русь», як фантазує Задорнов. Русь в той час - це володіння варягів, так само і полабських слов'ян, і англів, датчан  у Повісті временних літ, яких Нестор загально називає Руссю. Ніякого «слов'янського» змісту в понятті «Русь» тоді не було, це веслярі по річках, а вікінги - веслярі моря, от і вся відмінність.
А слов'янська мова - зовсім не щось «сама в собі», як здається далекому від наук сатирикові, а тільки змішання мов (свеїв в тому числі), західних балтів і сарматів з иллірійцями. Ця мова і виникла протягом століть від варягів-русинів, тобто веслярів - як мова міжетнічного спілкування по варязьким річковим шляхами, серед яких був і шлях «із варяг у греки». Тому Нестор в ПВЛ і писав, що Русь і варяги - те ж саме « і Русь суть англи, готи, свеи, данці».
Але важливіше інше. Задорнов: «МИ Рюрика покликали». Хто такі «ми»? Це Задорнов і аудиторія його залу? Вони Рюрика покликали? Чи це «ми» - населення Росії, Білорусі, України і взагалі колишньої Російської імперії та СРСР?
 
Особисто я ніякого Рюрика не кликав. Він мені не потрібен, як не був потрібен і моїм предкам у ВКЛ. Предки Задорнова теж Рюрика до себе не звали. Як і предки 150 мільйонів росіян. Рюрика, маркграфа Данії, покликала шведська колонія в Ладозі.
Але термін «МИ» і задає міф про те, що всі нині російськомовні в РФ нібито були причетні до тих подій. І аналогічний міф про те, що «МИ мігрували в XI-XII століттях» в Залісся.
У ПВЛ Нестора не сказано, що землі Залісся (Золотого Кільця Москви) «руські» і що вони брали участь в «заклику» Рюрика. Але Задорнов, виступаючи в Москві, використовує фразу для московської аудиторії «МИ Рюрика покликали». Каже це москвичам, які якраз нікого і не кликали. Причому, Москва в принципі не могла «кликати Рюрика», бо тоді не існувала.
Про Задорнова я заговорив тому, що він представляє погляди вже зовсім звихнулихся ідеологів, які стверджують, що в Заліссі завжди жили «руські слов'яни», які потім розселилися по всьому світу, а «всі мови світу походять від російської мови». На жаль, обивателі слухають таких великодержавних фантазерів і вірять в їх маревні байки (що, до речі, підтримує офіціоз).
РЕАЛЬНІСТЬ
Що ж було насправді? Та саме те, що сказав цитований на початку цієї статті член-кореспондент РАН Микола Янковський: «Теорії про багатотисячні переселення народів не більше ніж казки. Так, приходили з Русі князі, при них були дружини - коли 100 мечів, коли, максимум, тисяча-дві ».
Слідуючи міфу ідеологів, «Вікіпедія» навіть схему помістила: там з Полоцька і Києва народ валом валить в майбутню Московську область, тоді населену народом мокша (від нього і пішли середньовічні назви «Московія» і «москалі»). Однак набіги київських князів з Русі на фінські землі Залісся - це зовсім не «переселення». Це зовсім не «хлібороби» з плугами, а воїни з мечами. Причому йшли з Києва до Залісся дружини без жінок. І там череватили місцевих фінських дівок в масовій кількості, мали «фронтових дружин». Ось що було насправді!
 
Однак навіть це кровозмішення не можна називати фактом «передачі руських генів» від киян до населення Залісся. Справа в тому, що дружини київських князів хоч і називалися «руськими», та ось дружинниками були там, головним чином, не місцеві кияни, а іноземні найманці і всякі європейські «шукачі пригод». В епоху Юрія Долгорукова - в основному готи-шведи, а також греки, булгари, половці. Вони ж несли армійську службу при візантійських правителях в Константинополі.
У літописах є тільки кілька випадків переселення в Залісся сіл з Київщини - за бажанням київських же князів, які захопили фінські землі (мабуть, фінське оточення їх гнітило). Але це не щось «масове», а одиничне, що не йде ні в яке порівняння з уже не просто масовим, а нечуваним переселенням з часів Катерини II, коли царизм силою примушував сотні кріпаків сіл України переселятися в Північний Кавказ, Казахстан, Сибір. Практично всі ці переселенці були асимільовані в «великоросів».
З 1795 по 1953 здійснювалася і масова депортація литвинів-білорусів до Сибіру. За царату - учасників трьох антиросійських повстань (по одному в кожне покоління) і тих, хто воював на боці Наполеона в 1812. Це не тільки шляхта і різночинці, а й селяни. У СРСР засилали вже інтелігенцію, куркулів, робітників, взагалі всіх підряд. Коли «звільнили від поляків» Західну Білорусь, заслали всі верстви населення, які були носіями національної білоруської свідомості, включаючи вчителів та священиків.
Нарешті, інші самі їхали в Росію з бажанням краще влаштуватися. Наприклад, що пов'язує письменника Федора Достоєвського і його колегу з радянської епохи Юрія Олешу? Обидва класика - нащадки давніх шляхетських родів Брестчини. До 1793 року їхнї родові маєтки Достоєво і Дбайливе перебували у складі одного адміністративного утворення - Пінського повіту Берестейського воєводства ВКЛ.
 
Порядку 98% цих мимовільних і лише рідко вільних переселенців забули про білоруське коріння і стали частиною російського етносу, а то і великими «росіянами» діячами культури, науки та інших сфер.
Ось це називається масове переселення, що супроводжується створенням російського етносу. Але відбувалося це зовсім не в XI-XII століттях, а в останні два століття - і активно триває досі.
Реальна картина, таким чином, полягає в наступному. Російський етнос спочатку дійсно стався з фіно-угорських народів, захоплених київськими князями. Але в останні століття він настільки «розбух» асимілюючись інородцями, що сам цей фіно-угорський субстрат відчуваємо тільки в глухих селах Центральної Росії, де продовжують по-фінськи «окать». А в цілому фінно-угорський субстрат став настільки ж малим в порівнянні з масивом інших асимільованих «інородців», як одні янкі не є давно головною етнічною групою в нації американців США.
При цьому «обличчя» російського етносу продовжує змінюватися: зараз в РФ, за оцінками В. Путіна, 15 мільйонів мігрантів з Азії та Кавказу, а за оцінками більш відкритих експертів - близько 15% населення РФ. Цей потік мігрантів тільки зростає, а уряд ставить завдання їх асиміляції в руских і «слов'ян». Якщо асиміляція вдасться, то тоді міф про «масову міграцію слов'ян в XI-XII століттях в Залісся» стане взагалі абсурдним, бо у цих «руских слов'ян» не тільки інша, ніж у білорусів, форма черепа, а й очі розкосі. Як я хотів показати в цій статті, цей міф по всіх позиціях абсолютно застарів і не може бути в числі «набору ідеологічних уявлень про походження російського народу». Треба давно сказати правду - як, коли і з яких складових склався нинішній російський етнос. А головне - він продовжує формуватися і змінюватися, все більше наближаючись за своїм змістом до поняття «американський народ МІГРАНТІВ».
 
Є чимало московських футурологів, які цілком обґрунтовано сумніваються в тому, що Росія зможе русифікувати цю лавину азіатських в основному мігрантів - потоком в мільйони і мільйони (з республік Середньої Азії, В'єтнаму, Китаю і т.д.). Вони передбачають, що до 2050-2070 років руских стане меншість в РФ.
Якщо М. Задорнов доживе до цього часу, то вже не зможе говорити московським залу: «Ми покликали до нас Рюрика». Буде говорити, слідуючи настроям більшості: «Ми покликали до нас Чингіз-Хана». І це зовсім не жарт.
 
Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: