Гроші часів німецької окупації

 

Рейхсбанк – центральний банк нацистської Німеччини в роки війни крім рейхсмарок, національної валюти Рейху, випускав ще й марки окупаційні - гроші вторгнення, які видавалися військовим організаціям перед тим, як Вермахт перетне той  чи інший кордон. Але для ряду окупованих країн друкувалася і «національна» валюта. У число таких країн потрапила і Україна,  для німців вона  була рейхскомісаріатом Україна.

Окупаційні або «військові» марки, згадані вище, випускав не сам Рейхсбанк, а підлеглі йому Імперські Кредитні Каси (Reichskreditkassen). Відділення цих кас були відкриті у всіх окупованих країнах. Окупаційні марки видавалися армії для розрахунків з місцевим населенням. При цьому в обігу залишалася і національна валюта підкореної держави. Але обмінний курс цієї марки по відношенню до національних валют був штучно завищений. На користь марки, зрозуміло. 3 травня 1940, коли був прийнятий закон про імперські кредитні  каси, малося на увазі, що у окупаційні марки будуть забезпечені іноземною валютою і валютою Рейху, цінними паперами і векселями – тобто  стануть повноцінним грошовим засобом.

Але на ділі до такого серйозного забезпечення окупаційної валюти так і не дійшло - єдиним забезпеченням були фіктивні зобов'язання казначейства. Курс і купівельна спроможність військової марки в різних окупованих країнах була різною, і це відкривало прекрасні можливості перед валютними спекулянтами. Тому 9 листопада 1942 вивезення військових марок з країни в країну був заборонений.

До 1943 року випущено 7 мільярдів 122 мільйони таких марок. Їх поступово без зайвого шуму виводили з обігу і замінювали національними валютами. Хоча в 1944 році під контролем Рейху ще перебували великі території, даних про емісію військових марок за цей рік немає. До речі, в тому ж 1944 року до розробки своїх окупаційних марок приступили союзники - згідно досягнутих угод, виготовленням марок для окупованої  Німеччині займалися американці - дизайн купюр розроблявся в урядовому Бюро гравіювання і друкарських робіт у Вашингтоні. Зразки купюр і фарби були відправлені і в Москву. І з квітня 1945 нові марки були введені в обіг і в радянській зоні окупації.

 

Але повернемося в Україну 1941 року.

У перші місяці окупації товарно-грошові відносини в  Україні просто зникли, залишився тільки натуральний обмін - використовувати радянські рублі і червінці не наважувалися, а необхідної кількості окупаційних марок німці просто не встигли надрукувати. Німецькій владі не залишалося нічого іншого окрім як офіційно визнати радянський рубль законним оборотним засобом. Курс радянського рубля по відношенню до німецької рейхсмарки був встановлений як 10 рублів за одну марку (до війни офіційний курс був - 2.2 рубля за рейхсмарку).

В обігу на початок війни перебували банкноти з номіналом 1, 3 і 5 рублів зразка 1938 року. Банкноти з номіналом від 10 рублів й вище називалися червінцями. Окупантів не бентежило те, що на купюрі в три рублі зображені два червоноармійці, на п'яти рублях намальований радянський льотчик, а червінці всіх номіналів прикрашав портрет Леніна.

У 1942 році радянські рублі на території України німці вирішили замінити новою окупаційною  валютою - карбованцями. Тим більше, що досвід випуску «національних» валют у німців вже був - Польщу вони розгромили і окупували в 1939 році ще до створення Імперських Кредитних Касс і введення окупаційних марок. Тому з місцевими грошима вони обійшлися  просто - продовжували друкувати польські злоті в тому вигляді, в якому вони друкувалися до війни. Зміни торкнулися лише тексту на купюрах, крім того, зі злотих зник державний герб - адже Польща перестала бути державою, перетворившись на Генерал-Губернаторство в складі Рейху. Для Рейхскомісаріата Україна німецькі художники намалювали нові купюри. Джерелом натхнення для художників були, судячи з усього, радянські купюри і радянські плакати - на карбованцях були намальовані діти, селяни, шахтарі, моряки і навіть лабораторні працівники. Вид купюр мав навіювати впевненість в тому, що життя налагодиться, і за нової влади українці як і раніше займатимуться творчою працею. Під нову валюту навесні 1942 року створено Центральний  емісійний банк України (Zentralnotebank Ukraine). З 10 березня 1942 ці купюри стали друкувати в берлінській державній друкарні Reichsdrukerei.

В обіг нові купюри були введені 1 липня 1942 року. Обмінний курс карбованців по відношенню до рубля встановлювався як один до одного. До 25 липня населення було зобов'язане поміняти всі радянські купюри з номіналом від 5 рублів й вище. Купюри достоїнством один рубль і три рубля залишалися в обігу (з якихось причин в Україну так і не завезли карбованці з схожими номіналами). Всім, хто міняв радянські рублі на нові гроші видавалися спеціальні «Empfangsbestatigung» (Посвідчення). Але суми від 200 рублів й вище обмінювалися не так на карбованці, як  на банківські розписки.

Ці суми заносилися на спеціальні безпроцентні рахунки, гроші з яких можна було б зняти після війни. Крім того, в розпорядженні про обмін було сказано, що радянські банкноти можуть бути просто конфісковані, якщо не буде доведено, що вони придбані законним шляхом. Населення прекрасно розуміло, що цей обмін являє собою саме конфіскацію радянських грошей і з великими сумами в червінцях в німецькі «обмінники» ніхто не поспішав. Червінці так і залишилися в обігу. Правда, неофіційно - на чорному ринку. Офіційний курс карбованця по відношенню до військових маркок  був таким же, як у рубля - десять до одного. На чорному ринку такий курс протримався тільки один рік - 1942-ий. Німці тоді рвалися до Волги і Кавказу, здавалося, що вони пришли в Україну надовго.

Але після Сталінграда неофіційний курс карбованця почав стрімко падати і по відношенню до рейхс- і військових марком, і по відношенню до червінців, які мали ходіння на чорному ринку. Ті, хто отримував у цій «валюті» зарплату прагнули якомога швидше від неї позбутися. У міру того, як Червона Армія рухалася на Захід, курс карбованця почав знижуватися  до нуля. На звільненій території ці купюри не мали ніякої цінності. Купюри друкувалися на гіршому папері, ніж військові марки, але і вони захищалися водяними знаками. Правда, про спроби підробляти карбованці нічого невідомо - фальшивомонетники, по всій видимості, не бачили сенсу підробляти не популярну грошову одиницю.

Один карбованець.Всі написи на лицьовій стороні виконувалися німецькою
Один карбованець.Всі написи на лицьовій стороні виконувалися німецькою
Ці купюри із зображенням хлопчика в Україну так і не потрапили. Зустрічаються твердження, що ешелон з тиражем цих купюр був пущений під укіс партизанами, але немає ніяких точних даних про те, де і коли це сталося
Ці купюри із зображенням хлопчика в Україну так і не потрапили. Зустрічаються твердження, що ешелон з тиражем цих купюр був пущений під укіс партизанами, але немає ніяких точних даних про те, де і коли це сталося
5 карбованців з зображенням дівчинки із букетом квітів
5 карбованців з зображенням дівчинки із букетом квітів
10 карбованців Селянка зі снопом пшениці
10 карбованців Селянка зі снопом пшениці
20 карбованців. Український робітник з мотикою
20 карбованців. Український робітник з мотикою
50 карбованців. Судячи з лампи і зводам шахти на задньому плані, на купюрі намальований шахтар
50 карбованців. Судячи з лампи і зводам шахти на задньому плані, на купюрі намальований шахтар
100 карбованців. Чоловік в кепці або кашкеті в одних джерелах називають його докером - портовим вантажником, в інших - шкіпером
100 карбованців. Чоловік в кепці або кашкеті в одних джерелах називають його докером - портовим вантажником, в інших - шкіпером
200 карбованців. Ще одна селянка.На зворотному боці попередження про кару за підробку купюр «Фальшування Грошевих  знаків карається тяжкою тюрмою
200 карбованців. Ще одна селянка.На зворотному боці попередження про кару за підробку купюр «Фальшування Грошевих знаків карається тяжкою тюрмою
500 карбованців. Білий халат. Колби на задньому плані. Перед нами науковець
500 карбованців. Білий халат. Колби на задньому плані. Перед нами науковець
Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: