Джозеф Уейл – шахрай, надуривший Мусоліні

 

Джозеф Уейл народився в Чикаго в 1875 році. В юності він заробляв на життя, обдурюючи підсліпуватих фермерів. У нього було кілька журнальних сторінок, набраних великими літерами, які він вставляв в журнал. З'являючись на ферму, господар якої був слабкий очима, Уейл діставав окуляри у «золотий» оправі й пропонував фермеру приміряти їх, тут же підсовуючи сторінку із великим шрифтом. Фермеру здавалося, що у цих окулярах він дійсно бачить значно краще, а заздалегідь пофарбована оправа справді здавалася золотою.

Зрештою фермер «умовляв» комівояжера залишити йому ці окуляри на пару днів за 3-4 долари застави, запевняючи, що потім або поверне товар, або доплатить різницю. Уейл з скорботним виглядом погоджувався. Не говорити ж було фермеру, що окуляри він купував оптом по 15 центів за штуку.Уейл не просто дурив свої жертви: він змушував їх вірити, що це вони розводять його.

Уже в зрілому віці, дізнавшись, що Національний Торговий Банк Мунсі переїжджає до нової будівлі, Уейл тут же орендував спорожнілий будинок й створив фіктивний банк для однієї-єдиної угоди. Він найняв цілу команду, що складалася з досвідчених чиказьких шахраїв і аферистів, які населили «банк» персонажами. У каси стояли черги, оператори приймали й видавали гроші, зовні стояла охорона, всередині бігали клерки із паперами під пильним контролем всевидючого керуючого. Тим часом помічник Уейла підготував «клієнта» - чиказького мультимільйонера, якому він повідомив, що власник банку має контроль над належними уряду земельними ділянками, які можна придбати за чверть їх реальної вартості. Зважаючи на конфіденційність угоди, оплата можлива лише  за готівку. Клієнт привіз з собою півмільйона доларів. На вокзалі його зустрів шикарний лімузин  й привіз  у банк. Актори виконали свою роль блискуче і справили на покупця належне враження: банк виглядав вельми успішним.

Клієнта змусили чекати аудієнції із банкіром цілу годину. За цей час репутація банку багаторазово усталилася у його очах, тому що йому раз у раз доводилося чути телефонні розмови на кшталт: «Нікуди складати гроші», «Треба посилити охорону» і т.п. Нарешті банкір зволив прийняти чергового відвідувача. Він виглядав млявим і без будь-якого інтересу показав документи на землі. Коли клієнт, упевнившись в «справжності» паперів, відкрив валізу з грошима, Уейл вирішив «піддати жару» і дав задній хід, відмовившись продавати ділянки. Але врешті-решт дав себе вмовити і продав землі за 400 тисяч доларів. Спокійно дивлячись, як закривається кришка валізи, в якій ще залишалося 100 тисяч, він добре знав, про що зараз думає щасливий покупець: про те, що якби його хотіли «кинути», забрали б все.

Однією з найзнаменитіших жертв Уейла був італійський диктатор Беніто Муссоліні. Шахрай приїхав до Італії під виглядом офіційної особи - інженера шахтної промисловості - і продав великому Дуче права на розробку багатих шахт в Колорадо. На той час, коли секретна служба італійців виявила підступ, невловимий Уейл встиг втекти з двома мільйонами доларів з сейфів Муссоліні. Гроші у Уейла не затримувалися. Він багато витрачав на гру, розкішне життя і жінок. Крім того, кожного разу, коли він потрапляв до в'язниці, де провів в цілому 10 років, його майно привласнював його брат, чиказький судовий пристав. Помер Джозеф Уейл в 1976 році, проживши на світі рівно 101 рік

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: