Чому німців не судили за блокада Ленінграда

На Нюрнберзькому процесі зняли звинувачення з німців за блокаду Ленінграда - для виходу мирного населення був залишений коридор…

 За час блокади міста військами Вермахту в Ленінграді загинуло до двох мільйонів чоловік (за оцінками Вікіпедії, від 600 000 до 1 500 000), при чому ці дані не враховують ленінградців, які померли вже після евакуації з міста, а таких теж було чимало: методів лікування пацієнтів в стані крайнього виснаження ще не було, і смертність виявилася дуже висока.

Від обстрілу і бомбардувань загинуло лише близько 3% ленінградців, решта 97% померли від голоду, і в цьому немає нічого дивного, оскільки були тижні, коли щоденна пайка деяких категорій городян становила всього 125 грамів хліба - це стільки, скільки багато хто з нас з'їдають за сніданком, намазуючи хліб маслом або джемом...

Але блокадний хліб відрізнявся від звичного нам: при його виробництві використовували харчову целюлозу, бавовняну макуху, ялинову хвою. Але і такий хліб видавали за картками, які можна було втратити, які могли вкрасти - і люди просто залишалися наодинці з голодомі. У грудні 1941 року в Ленінграді виявили 26 людожерів. У січні 1942 року вже 336 осіб. А за перші дві тижні лютого заарештували вже 494 людожера. Немає сумнівів у тому, що навіть і ці цифри не відображають реального стану речей..

Але от питання - а чи була можливість зберегти життя ленінградців?

Ні, мова йде не про відмову від оборони і здачі міста німцям, а про інше. Про те, що Ленінград всі роки блокади не просто виживав. Ленінград виробляв промислову і військову продукцію, поставляючи її не тільки в війська, які захищали місто, а й «на материк» - за межі кільця блокади:

За друге півріччя 1941 р, Ленінград дав фронту 713 танків, понад 3 тис.полкових і протитанкових гармат, понад 10300 мінометів, 480 бронемашин, 58 бронепоїздів. Крім того, за липень-грудень 1941 р фронт отримав більше 3 млн. снарядів і мін, 40 тис. реактивних снарядів, велику кількість іншої бойової техніки ...

Випущені в місті гармати, міномети і боєприпаси спрямовувалися не тільки на Ленінградський фронт, а й під Москву.

У самий розпал битви за столицю з обложеного Ленінграда було відправлено понад 400 полкових гармат, близько 1 тис. мінометів різних калібрів і майже 40 тис. бронебійних снарядів. 28 листопада 1941 командувач Західним фронтом Г. К. Жуков надіслав до Ленінграда телеграму: "Спасибі ленінградцям за допомогу москвичам в боротьбі з кровожерливими гітлерівцями".

Ленінградська промисловість неухильно збільшувала випуск бойової техніки, озброєння і боєприпасів. Якщо взяти виробництво військової продукції в першому кварталі 1942р. за 100 % , то в третьому вона склала 488,1 %, а в четвертому  572,8 % !

У 1942р. промисловість Ленінграда дала фронту 60 танків, 692 гармат, понад 1500 мінометів, 2692 станкових кулемета, 34936 автоматів ППД, 620 автоматів ППС, 139 ручних кулеметів.

Ленінградські заводи добудували (побудували) 38 бойових кораблів (в тому числі 2 міноносця, 1 підводний човен, 6 торпедних катерів, 2 морських мисливця і тд).

Що ж виходить?

З одного боку, ленінградцям не вистачало продовольства, і вони гинули від голоду. З іншого боку, для організації евакуації не було достатньої кількості транспорту, і з міста не встигали вивозити всіх, хто не був потрібен для виробництва військової та іншої промислової продукції - а пайок цих людей навіть офіційно був в три рази нижче, ніж для зайнятих в цехах , тобто, голодна смерть їм була практично забезпечена - голодна смерть без сенсу і користі для оборони, для країни, для себе і своїх близьких. Але з третьої сторони, в той же самий час, коли в Ленінград не завозили в достатній кількості продовольства, туди примудрялися завозити сировину і матеріали для забезпечення потреб міських промислових і військових підприємств, і тоді ж, коли не вистачало транспорту для евакуації вмираючих ленінградців, - цей транспорт знаходився для вивезення сотень танків, тисяч гармат, десятків тисяч кулеметів і мінометів, сотень тисяч автоматів, величезної кількості снарядів ...

Що це означає?

Це означає, що насправді існувала можливість поставляти в Ленінград достатню кількість продовольства, і евакуювати набагато більше ленінградців і набагато швидше - не доводячи ситуацію з продовольством в місті до критичної.

Це означає, що трагедія в блокадному Ленінграді відбулася з волі комуністичного режиму країни, відповідно до рішень партії і уряду СРСР.

Це означає, що ми помилялися, покладаючи всю відповідальність за загибель ленінградців - блокадників на Гітлера і німецьке командування.

Це означає, що відповідальність за загибель мільйону, можливо, півтора або навіть двох, з Гітлером розділив Сталін, і інші керівники СРСР.

 

Поделитесь ссылочкой с друзьями!

Написать комментарий

Ваше имя: